Чим займається російська опозиція в Німеччині

Після низки гучних публічних скандалів і взаємних звинувачень російська опозиція за кордоном, здавалося б, повернулася до розмови про об'єднання і необхідність виступити єдиним фронтом. Прикладом такого об'єднання має стати великий антивоєнний марш у Берліні 17 листопада, вважають його заявники - Юлія Навальна - вдова Олексія Навального, а також опозиційні політики Ілля Яшин та Володимир Кара-Мурза - обидва колишні політв'язні, що вийшли на волю внаслідок обміну ув'язненими між Заходом і Росією.

Ідею проведення мітингу справді підтримали практично всі лідери російської опозиції, серед них і Михайло Ходорковський, який, утім, зазначив, що оголошення про марш було "трохи спонтанним". "Ми всіляко підтримуємо (марш. - Ред.), але не можна сказати, що це сформульовано консолідовано", - зізнався він в інтерв'ю Bild. Про те, що мітинг не був узгоджений усередині опозиції, свідчить і той факт, що деякі політики, підтримавши його, зізналися, що не зможуть особисто взяти участь через зайнятість і особисті обставини. Крім Ходорковського, це, наприклад, один із членів Антивоєнного комітету Дмитро Гудков або засновниця правозахисного проєкту "Ковчег" Анастасія Буракова.

Подібна ситуація склалася в листопаді і з іншими масштабними ініціативами російської опозиції за кордоном. Непублічний "Форум Юлії Навальної" відбувся у Вільнюсі з 8 до 10 листопада - у ті самі дні, що й черговий форум Антивоєнного комітету в Берліні. Через це деяким учасникам довелося вибирати між двома заходами, зокрема і Яшину. "Непроста ситуація в опозиції. Я не просто так закликаю до консолідації, тому що є дефіцит цього. В опозиції багато конфліктів, не в найпристойнішій формі відбувається конкуренція, незрозуміло правда за що", - сказав він DW.

"Стати голосом тих, хто залишився в Росії"

Вийти на марш у Берліні потрібно заради тих людей, хто залишився в Росії, хто не може публічно виступати проти війни, але потрібен він і тим росіянам, які виїхали, вважає Навальна. "Я бачу, як їм важливо, щоб вони вийшли і постояли пліч-о-пліч із кимось. Щоб вони показали, і ми показали всі разом, що ми проти Путіна, нас багато, що проти війни нас багато, що у нас є вимоги", - каже вона в інтерв'ю “Дождю”.

"Стати голосом для людей, які залишаються в Росії і яким затикають рота", - погоджується в розмові DW Ілля Яшин. За його словами, перед організаторами стояло завдання консолідувати людей і для цього треба формулювати теми, які не викликають дискусій. Символічних вимог у маршу три: вивести російські війська з України, судити Володимира Путіна як воєнного злочинця і звільнити всіх політв'язнів.

Жодне з них не викликає питань всередині опозиції, вважає Яшин. Марафони допомоги політв'язням, на яких збирали сотні тисяч євро для їхньої підтримки, і поготів залишаються єдиною подією, що об'єднала взагалі всіх російських опозиціонерів без винятку.

Для маршу буде важлива масовість. "Орієнтуємося, зокрема, на досвід іранської опозиції, яка перебуває в схожих умовах, але збирає 50-тисячні демонстрації в Берліні, тому її сприймають як політичну силу", - визнає Яшин. За інформацією DW, фактично допоміг з організацією маршу і філантроп Борис Зімін, заплативши за автобус з Парижу для охочих узяти участь в акції.

Суперечка через прапори

Повністю уникнути суперечок навколо однозначної, здавалося б, акції не вдалося. На анонсі маршу стояла фотографія з мітингу 2014 року проти анексії Криму. Його співорганізатором був убитий політик Борис Нємцов, а учасники пройшлися Москвою з прапорами Росії та України.

"Побачивши анонс мітингу з російськими прапорами, прифігів: хлопці, це без мене", - написав історик Сергій Медведєв. "Під цими прапорами марширують військові злочинці та співучасники злочинів", - вважає журналістка Ксенія Ларіна.

"Усі, хто висувають додаткові/попередні умови (не той прапор, музика, одяг, вимагають щось підписати тощо) лише знижують чисельність, ведуть до розколів і розпаду. Вони шкідники страшніші за політичних супротивників", - не погодився з ними російський політолог Олександр Кинєв.

Чи доречно використовувати прапор РФ на марші - питання, яке справді викликає суперечки, тому жодних вимог чи закликів, з якими символами приходити немає, наголошує Яшин. "Ми просто відійшли від цієї теми, ми не вважаємо це суттєвим", - каже політик. Він, як і Ходорковський, підкреслює, що російський триколор не належить Путіну. "Для мене передача прапора Путіну це річ внутрішньо непримиренна. Але розумію ситуацію, що склалася, тому вважаю за краще повернутися до дискусії про прапор після закінчення війни", - каже Ходорковський.

Не надавати суперечкам занадто великого значення

"Мені здається, що зараз полеміка виникає з будь-якого приводу. Я розумію, що в нас можуть бути різні погляди на якісь речі, але мені здається, у нас спільний погляд на те, що ми маємо зробити хоч щось, щоб цей режим завалився якнайшвидше", - каже в інтерв'ю телеканалу "Дождь" Навальна.

Не варто надавати суперечкам і розбіжностям усередині опозиції занадто велике значення, погоджується в розмові з DW Дмитро Гудков. "Сьогодні немає жодного простору для реальної боротьби за владу. І як правило, коли немає ніякої політичної гри, вся енергія йде кудись в інший бік", - пояснює він. "Я впевнений, що якщо настане момент, коли буде за що поборотися і заради чого об'єднатися, відкинути убік суперечки та амбіції, ми багатьох людей, які з піною біля рота нападають одне на одного, побачимо за одним круглим столом", - прогнозує Гудков.

Анастасія Буракова з "Ковчега", який опікується допомогою антивоєнним росіянам, розповідає, що одразу після початку війни взяла за правило не критикувати проєкти, дії чи ідеї людей, які також виступають проти війни і за демократію. "Варто менше читати твіттер", - відповідає Яшин на запитання про суперечки в опозиції. Суперечки і правда багато в чому обмежуються бульбашкою соцмереж і часто не досягають реальних проєктів і справ, погоджується Буракова.

Антивоєнні проєкти росіян у Німеччині

Засновниця "Ковчега" в розмові з DW кілька хвилин перераховує проєкти, якими займаються різні ініціативи росіян за кордоном. Насамперед це підтримка російського громадянського суспільства всередині та за межами країни. Допомога найрізноманітніша - від пошуку тимчасового житла і консультацій з перевезення бізнесу з Росії до мовних курсів і психологічної підтримки.

Проєкт "Ковчега" "Першим рейсом" ставить перед собою завдання підготуватися до зміни режиму в Росії та виступити з конкретними планами та пропозиціями з різних питань - як, наприклад, дорожня карта з реабілітації політичних в'язнів. "Яким би невизначеним не здавалося майбутнє, підготовкою до цього потрібно займатися заздалегідь", - пояснювали автори на презентації в Берліні.

Тут же, у столиці ФРН, відбувся черговий форум Антивоєнного комітету, на якому активісти пропонували свої проєкти безпосередньо представникам фондів, готових фінансувати антивоєнні ініціативи, - на кшталт групи, яка допомагає українським військовополоненим у Росії та організовує для них дзвінки родичам.

У Європі центр тяжіння російської активної діаспори сформувався в Німеччині, погоджується Буракова, підкреслюючи, що безліч росіян також працюють і в безвізових країнах. Причина в тому, що після початку війни ФРН стала "країною, яка найбільше допомагає", констатує вона: "Німеччина видала понад 2500 гуманітарних віз для активістів, журналістів, правозахисників. Я б сказала, що Німеччина найбільш активно залучена".

Гудков: "Санкції себе вичерпали"

Інший аспект роботи антивоєнного руху - вплинути на санкційну політику Заходу, розповідає Гудков. "На жаль, санкції себе вичерпали. Ми наполягаємо і закликаємо західних політиків робити все для відтоку капіталу і кадрів. Це може послабити путінську військову машину, але подібні цілі несумісні з попередніми санкціями, які, навпаки, обмежують відтік капіталу, створюють проблеми для росіян під час отримання візи, відкриття банківського рахунку", - пояснює він в інтерв'ю Bild.

За його словами, доповідь на цю тему вони представили в Бундестазі та МЗС Німеччини, а також планують лобіювати її й надалі. DW невідомо про випадки скасування або перегляду західних санкцій після консультацій з російською опозицією. На практиці перегляду рішень вдавалося домогтися лише російським мільярдерам, які подали відповідні позови до світових судів.

У цьому контексті посилити позиції російського антивоєнного руху за кордоном може масовий мітинг у Берліні, який покаже, що політики виступають від імені значної частини російського суспільства, вважає Яшин. Це полегшить діалог із західними чиновниками, додає він.

В очікуванні вікна можливостей

"Мені здається, що ні в кого немає жодного плану. Якби був у когось, напевно, ми б його давно всі ухвалили і дотримувалися його, і було б чудово. Це про те, що потрібно щодня робити те, що ти можеш корисне", - відповідає на запитання про майбутнє опозиції Навальна.

"Ні в кого з нас немає рецепта, як перемогти, як закінчити війну, якби він у когось був, ми б уже це зробили. Тому потрібно пробувати різні методи: вода точить камінь", - каже Буракова.

"У Росії ситуація досить напружена - попри зовнішній спокій і штиль", - упевнений Яшин. "На глибині відбувається буря. Зростає соціальне невдоволення, люди повертаються з фронту, виникають конфлікти. Очевидно, що не все гаразд і в путінському оточенні. Вікно можливостей може відкритися в будь-який момент, наше завдання бути до цього готовим", - закликає він.