Що робити з українськими БТРами для М'янми?

... 999, 1101, 1016 - майже щодня число загиблих у М'янмі активістів зростає на кілька одиниць на електронному лічильнику сайту правозахисної організації AAPR (Assistance Association for Political Prisoners). З 2000 року представники цієї організації борються за звільнення політичних в'язнів у країні, в якій, з перервами, вже декілька десятиліть при владі перебувають військові генерали. З лютого цього року AAPR фіксує також вбивства активістів, які протестують проти військової диктатури - після нетривалого періоду демократизації у М'янмі відбувся черговий військовий переворот. Тисячі жителів країни відтоді вимагають звільнення демократично обраної 2016 року голови уряду Аун Сан Су Чжі та її соратників з керівництва Національної ліги за демократію, які були ув'язнені після путчу.  

18 серпня, трохи більше ніж за пів року після путчу, кількість загиблих опозиціонерів, за підрахунками AAPR, перевищила тисячу. Понад п'ять тисяч прибічників Аун Сан Су Чжі були заарештовані.

Критика на адресу Києва

Правозахисні ініціативи у М'янмі закликають уряди інших держав, а також іноземних інвесторів відмовитись від співпраці з військовою хунтою. На державному рівні відносини з нинішнім режимом підтримують, попри путч, такі країни, як Росія, Білорусь та Китай. Утім, бізнес з компаніями, підконтрольними хунті, продовжує вести, зокрема, один південнокорейський концерн, телекомунікаційна компанія з Норвегії та низка західноєвропейських банків. 

Рух "Справедливість для М'янми" (Justice For Myanmar) склав перелік компаній, пов'язаних з армійським керівництвом, які контролюють цілі сфери економіки країни. Правозахисники проводять міжнародні інформаційні кампанії з критикою компаній і урядів, які не припиняють відносин з режимом.

На критику наразилася і Україна - за те, що досі офіційно не оголосила про припинення співпраці з хунтою у військово-технічній сфері і не запровадила ембарго на постачання зброї. Тоді як західні партнери Києва - ЄС і США - ще наприкінці лютого запровадили санкції проти військового керівництва М'янми і контрольованих ним компаній. "Ми закликаємо Україну бути з народом М'янми, який страждає і жертвує собою заради демократії. Припиніть озброювати наших вбивць. Україна має нагоду відіграти позитивну роль, виконуючи свої міжнародні зобов'язання у сфері прав людини і запровадивши проти М'янми ембарго на постачання зброї", - зазначив у переданому DW зверненні речник правозахисного руху "Справедливість для М'янми" (Justice For Myanmar) Яданар Маунг. 

Українські БТРи made in Myanmar

Україна потрапила у поле зору опозиційних активістів після того, як у розпал заворушень у лютому на вулиці Янгона були виведені бронетранспортери. Зокрема, БТР-3У українського виробництва. Ці бойові машини були поставлені до М'янми ще 2004 року.

"Країна-виробник не може нести відповідальності за використання військової техніки, яку інша країна придбала більше 15 років тому", - прокоментував ситуацію наприкінці лютого речник МЗС Олег Ніколенко, відповідаючи на запитання "Радіо Свобода".

Утім, посилання на давність поставок БТР-3У - це частина правди.

Як з'ясувала DW на підставі аналізу бази митних декларацій Importgenius, починаючи з 2015 року, Україна постачала до М'янми обладнання для будівництва у цій країні заводу зі складання з українських компонентів найновішого покоління бронемашин - БТР-4У, а також самохідних артилерійських установок 2С1-У "Гвоздика". Загальна сума поставок обладнання і компонентів - близько 720 мільйонів гривень. Дані бази свідчать, що "Укрспецекспорт" постачав до середини 2020 року Управлінню оборонної промисловості при штабі збройних сил М'янми в Янгоні (столиця М'янми до 2005 року, зараз залишається важливим економічним центром країни. - Ред.) технічну документацію і обладнання для виробництва зварювальних корпусів, як-от пристосування для металообробки деталей корпуса, механічні пристрої для складання металевих виробів та складально-зварювальні стенди, а також токарні верстати, столи для креслення, устаткування для розрізання металу і багато іншого. 

Крім штабу збройних сил, отримувачем частини поставок обладнання для виробництва БТР-4У і "Гвоздик" була компанія Myanmar Chemical & Machinery Co.Ltd. Її очолює Аунг Хлайнг Оо, якого правозахисники у М'янмі називають "торгівцем зброєю із сумнівною репутацією". 2017 року Хлайнг Оо став почесним консулом України у М'янмі. 

Інформація про долю проєкту засекречена

Чи введений у М'янмі в експлуатацію завод зі складання БТР-4 і 2С1-У, чи роботи над цим проєктом ще тривають - не оприлюднюється. Управляюча компанія державних підприємств військово-промислового комплексу - концерн "Укроборонпром" - відмовилася відповідати на це запитання DW, назвавши таку інформацію "конфіденційною".

Проаналізовані DW дані митниці можуть свідчити про те, що проєкт з локалізації виробництва української броньованої техніки у М'янмі перебуває щонайменше на завершальній стадії. Так, від 2018 і до середини 2020 року "Укрспецекспортом", слідом за устаткуванням для заводу, поставлялись корпуси і машинокомплекти для виготовлення кількох десятків бронемашин. "Майже ніколи локалізація іноземного виробу на вітчизняних підприємствах не відбувається відразу. Це відбувається поступово, в декілька етапів, першим з яких зазвичай є викруткове складання. Тож, природно, що перші бойові машини, як правило, складаються з іноземних систем та компонентів. Можна припустити, що перші партії бойових машин складаються з українських комплектуючих", - зазначив у розмові з DW інженер-конструктор бойових машин Сергій Березуцький.   

Чим цікаві М'янмі БТРи і "Гвоздики"?

Легка броньована техніка за українськими технологіями приваблива для армії М'янми не лише помірною ціною, констатував Сергій Березуцький. За словами аналітика компанії "Сайнс-Технолоджі", ці БТР-и і САУ придатні передовсім для бойових дій у горах і непрохідних джунглях, зокрема, у протистоянні з партизанськими загонами рохінджа на заході М'янми і сепаратистів самопроголошеної "держави Ва" на північному сході країни.

"БТР-4 досить вдало поєднує потужне для свого класу озброєння, просторе десантне відділення, відносно невелику вагу - тобто майже ідеально підходить для протипартизанських операцій. САУ 2С1 "Гвоздика" має відпрацьовану та надійну конструкцію, збалансовану вогневу потужність, і, найголовніше для країни, що потерпає від мусонних злив з травня до вересня - має феноменальну прохідність", - пояснює Березуцький.

Призупинили поставки, але не відмовились від співпраці

До путчу в М'янмі Україна постачала туди, згідно з даними ImportGenius, також двигуни та інші запчастини для військових гелікоптерів і літаків Міг-29 російського виробництва, запчастини для танків Т-80 та броньовані ремонтно-евакуаційні машини БТС-4ЛБТЗ. Після ратифікації 2019 року Верховною Радою підписаної урядами України і М'янми угоди про військово-технічне співробітництво Найп'їдо (столиця М'янми з 2005 року. - Ред.) почав отримувати і зразки найновішої української зброї. Зокрема, М'янма імпортувала тренажер для навчання стрільців з модернізованого українськими інженерами переносного зенітно-ракетного "Ігла-1М". Українська армія взяла на озброєння цю новітню зброю лише 2020 року.

Даних про поставки зброї підприємствами "Укроборонпрому" після військового перевороту у лютому цього року у митних базах немає. В українському МЗС у коментарі для DW наголосили, що Україна рішуче засуджує військовий переворот у М'янмі і насильство проти мирних демонстрантів. У червні Україна підтримала резолюцію Генасамблеї ООН, яка містить, зокрема, заклик призупинити постачання будь-якої зброї, боєприпасів та іншого майна військового призначення.

Водночас відмовлятись від співпраці з М'янмою українські виробники зброї не збираються. "Наразі ДК "Укрспецекспорт" не має підстав для призупинення виконання цих проєктів, оскільки на сьогодні не запроваджені рішення з боку відповідних державних органів влади України про введення будь-яких секторальних або персональних спеціальних економічних санкцій та інших обмежувальних заходів щодо М’янми", - зазначили у відповіді на запит DW у пресслужбі концерну "Укроборонпром".

У міністерстві закордонних справ України нагадали, що проти М'янми наразі не запроваджено збройне ембарго з боку Радбезу ООН. А санкції, запроваджені країнами-партнерами, Київ "бере до уваги". "МЗС України невідкладно доводить цю інформацію, а також інформацію про рішення наших партнерів, до відповідних державних установ, що відповідають за політику військово-технічного співробітництва з іноземними державами і санкційну політику", - повідомило відомство у відповіді на запит.

Рух в обійми Росії?

І справді: ООН досі обмежилася у питанні зброї для М'янми лише резолюцією Генасамблеї, яка має суто рекомендаційний характер. Для міжнародного збройного ембарго потрібне рішення Радбезу ООН, підтримане всіма постійними членами, зокрема й найбільшими постачальниками зброї до М'янми - Китаю і Росії. Заклик Генасамблеї призупинити поставки зброї Москва і Пекін не підтримали. Натомість російське міноборони після путчу повідомило, що планує продовжити і розширити поставки зброї до М'янми. "Нас шокує вражаюча підтримка Росією військового злочинця і лідера хунти Мін Аун Хлайна. Росія - це ключовий посібник злочинів режиму у М'янмі через поставки зброї та економічну співпрацю, що тривають та через контакти з військовою хунтою на високому рівні", - наголошує речник правозахисного руху "Справедливість для М'янми" Яданар Маунг.

Читайте також: Що слід знати про рохінджа - одну з найбільш переслідуваних меншин світу

Найп'їдо поглиблює співпрацю з Москвою, опиняючись у дедалі більшій ізоляції, відколи міжнародна спільнота рішуче засудила систематичні утиски національної меншини рохінджа та масштабні військові операції армії проти повстанців, внаслідок яких десятки тисяч рохінджа стали біженцями. В оприлюдненій навесні 2017 року доповіді Управління верховного комісара ООН з прав людини йдеться про злочини силовиків М'янми проти рохінджа - зґвалтування жінок, побиття і вбивства дітей, позасудові страти чоловіків.

Київ вичікує. Альтернативи БТР-4У у М'янми немає?

Приєднавшись до заклику Генасамблеї ООН призупинити поставки зброї, але офіційно не відмовившись від військової співпраці з М'янмою, Київ, ймовірно, зайняв вичікувальну позицію: десь посередині між союзниками режиму у Найп'їдо, як-от Росією, і жорсткими критиками злочинів хунти - Євросоюзом і США, з боку яких діють санкції та ембарго на постачання зброї. "Майже напевне - російські виробники зброї намагатимуться обернути ситуацію на свою користь, втім, слід зауважити - набагато більш вірогідні шанси розширити номенклатуру своїх постачань має Китай", - зазначає Сергій Березуцький.

Водночас, знайти альтернативу найбільшому збройному проєкту України у М'янмі - будівництву заводу зі складання БТР-4У - Найп'їдо буде непросто, вважає експерт. "Найближчій російський конкурент в класі БТР - це сімейство БТР-82. Головними вадами машин такого класу є архаїчна компоновка з розміщенням двигуна в задній частині корпусу, що обумовлює спішування десанту або через верхні, або через бортові люки. Обидва варіанти є вкрай небезпечними для особового складу", - констатує Березуцький. В українському БТР-4У, пояснює він, вихід з десантного відділення розташований в кормовій частині, що дозволяє бійцям швидко десантуватись під прикриттям бронекорпусу машини.

"Укроборонпром": угода з М'янмою чинна

"Укроборонпром", своєю чергою, не ставить хрест на спільних проєктах і нагадує про чинність угоди про військово-технічне співробітництво України і М'янми. "Після стабілізації суспільно-політичної обстановки в М’янмі ми сподіваємось на продовження виконання взятих на себе зобов’язань", - зазначили у концерні. 

Призупинивши поставки, українська сторона зберігає зв'язки з торговцями зброєю у М'янмі. Зокрема, згаданий вище "торговець зброєю із сумнівною репутацією" Аунг Хлайнг Оо, за інформацією на сайті МЗС України, і досі є почесним консулом України. А відсутністю ембарго вже скористалася компанія "Мотор Січ", яка, як випливає з даних ImportGenius, і після путчу продовжує одиничні поставки армії М'янми авіадвигунів.