Лікування та профілактика ВІЛ-інфекції: які є можливості?
1 грудня 2024 р.Вакцини від ВІЛ - вірусу імунного дефіциту людини, що призводить до захворювання на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), який є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції, сьогодні не існує. Тим часом для лікування та профілактики ВІЛ-інфекції використовують таблетки, наприклад, Truvada.
Альтернатива щоденному прийому пігулок для ВІЛ-інфікованих з'явилася в ЄС у 2020 році, коли Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) схвалило та дозволило до застосування ін'єкційні препарати рилпівірин та каботегравір (відомі під торговою маркою Rekambys та Vocabria відповідно). Препарат, що містить обидва компоненти, називається Cabenuva. Ці препарати використовують для комбінованої терапії під час лікування пацієнтів із ВІЛ-1 - найпоширенішим у світі типом вірусу імунодефіциту людини.
У 2021 році Управління з питань якості продовольства і медикаментів США (FDA) схвалило каботегравір (також відомий під торговою маркою Apretude) як профілактичний засіб від ВІЛ. Після перших двох доз з інтервалом в один місяць його приймають раз на два місяці.
А в липні 2022 року ін'єкційний препарат тривалої дії - каботегравір (КАБ-ДД) - схвалила для використання як профілактичний засіб Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).
Різниця між PrEP, PEP і АРТ
Абревіатура PrEP - pre-exposure prophylaxis - означає доконтактну профілактику, що базується на прийомі ліків, зокрема на щоденній основі, для запобігання зараженню ВІЛ. Препарати PrEP рекомендують тим, хто вважається схильним до високого ризику зараження ВІЛ-інфекцією, що передається статевим шляхом і через кров. У групі ризику, наприклад, люди, які вживають ін'єкційні наркотики або приймають наркотики під час групового сексу, працівники секс-індустрії або трансгендерні жінки, що мають секс із чоловіками.
Своєю чергою PEP-препарати призначені для людей, які не заражені ВІЛ, але мали статевий контакт з інфікованою людиною. PEP розшифровується як post-exposure prophylaxis і зазвичай рекомендується тільки в екстрених випадках.
Крім того, існують методи лікування ВІЛ, відомі як антиретровірусна терапія, або АРТ. АРТ допомагає людям із ВІЛ знизити так зване "вірусне навантаження", або кількість цього вірусу в організмі - і підтримує імунну відповідь. Ще одне скорочення для терміну "антиретровірусна терапія" - це АРВТ.
Навіщо ін'єкції, коли є таблетки?
До недавнього часу PrEP-, PEP- і ART-препарати були доступні виключно у вигляді таблеток. Вони добре допомагають, але іноді пацієнти забувають приймати таблетки. Декому складно їх проковтнути, а хтось може відчувати себе стигматизованим через те, що йому доводиться носити пігулки з собою або тримати їх удома. Деякі пацієнти відмовляються від приймання таблеток у принципі.
Є надія, що ін'єкційні препарати тривалої дії "підвищать прихильність до лікування, знизять рівень стигматизації та поліпшать загальну якість життя людей із ВІЛ", каже Мег Доерті, директорка глобальної програми ВООЗ із ВІЛ, гепатиту та інфекцій, що передаються статевим шляхом.
За її словами, однією з найважливіших переваг ін'єкційних препаратів є те, що з пацієнтів знімають тягар необхідності щоденного вживання таблеток. Адже уколи можна робити з великими проміжками в часі.
Читайте також: ВІЛ-інфіковані у війську: з рівними правами, але без належних умов?
У 2022 році ВООЗ оголосила, що препарат КАБ-ДД показав свою безпеку за результатами двох випробувань і дає змогу "досягти відносного зниження ризику зараження ВІЛ на 79 відсотків, порівняно з оральними PrEP препаратами для доконтактної профілактики, застосування яких пов'язане з труднощами, пов'язаними із забезпеченням дотримання щоденного режиму прийому".
"За правильного прийому ефективність у ін'єкційних і щоденних оральних АРВ-препаратів тривалої дії для пригнічення вірусу є аналогічною", - зазначає Мег Доерті в бесіді з DW. Вона зазначає, що ін'єкційні препарати, порівняно з таблетками, також можуть мати менше побічних ефектів для шлунково-кишкового тракту.
Чи є недоліки в ін'єкційних препаратів від ВІЛ?
Препарати тривалої дії проти ВІЛ мають свої переваги та недоліки. "Частота прийому все ще не ідеальна, - перераховує Доерті. До того ж, необхідно дотримуватися складних вимог щодо введення ін'єкцій - робити окремі уколи, вводити препарати внутрішньом'язово або внутрішньовенно, а також дотримуватися при зберіганні температурного режиму".
Як згадувалося вище, каботегравір і рилпівірин необхідно вводити раз на два місяці. Ще один препарат для лікування ВІЛ - ібазулімаб (ліки на його основі називаються Trogarzo) - вводиться кожні два тижні у вигляді ін'єкції або інфузії. Його необхідно приймати в поєднанні з іншими препаратами.
Читайте також: У Бонні представили фільм Річарда Гіра про ВІЛ в Україні
При цьому препарат тривалої дії рилпівірин потрібно зберігати в холоді, що потенційно обмежує сферу його застосування: він незручний для країн зі спекотним кліматом і віддалених регіонів. "Усунення цих обмежень необхідне для ефективного використання ін'єкційних препаратів проти ВІЛ у різних умовах", - підкреслює Доерті.
Ленакапавір - препарат для ін'єкцій кожні півроку
Препарати від ВІЛ відрізняються і за спрямованістю свого впливу. Наприклад, ібазулімаб є моноклональним антитілом: він розроблений так, щоб поводитися як природні людські антитіла.
Ленакапавір, своєю чергою, є інгібітором капсиду. Це перший препарат такого роду для лікування ВІЛ. Він призначений для впливу на капсид вірусу - білкову оболонку, яка захищає його власний генетичний матеріал. За оцінкою Доерті, це найбільш багатообіцяючий препарат. "Ленаапавір потрібно вводити лише один раз на шість місяців - підшкірно, прямо під шкіру, і він не потребує охолодження", - пояснює вона.
Читайте також: Туберкульоз, ВІЛ та холера? Як війна погіршує епідемічну ситуацію в Україні
Однак щодо його довгострокової ефективності та безпеки поки зібрано відносно мало даних. На відміну від каботегравіру і рилпівірину, за якими фахівці спостерігають уже чотири роки.