Річард Гір спродюсував фільм про ВІЛ в Україні

У вівторок, 26 листопада, у штаб-квартирі ООН у Бонні відбулася прем'єра документального фільму "Погляд на Україну" (Eyes on Ukraine). Захід відбувся з нагоди Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, який відзначається 1 грудня. Показ організувала Об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІД (UNAIDS) і Німецький фонд боротьби зі СНІДом (Deutsche AIDS-Stiftung).

Фільм братів Гірів про Україну

Режисер фільму - Мо Штебе (Mo Stoebe). Виконавчий продюсер - актор Річард Гір (Richard Gere). У відеозверненні до глядачів він назвав напад на Україну "нічим не спровокованою війною" і розповів, що на підтримку країни його надихнула Олена Зеленська, дружина українського президента.

За словами Гіра, в Україні близько 260 тисяч людей із ВІЛ. "Тисячі з них покинули країну і живуть як біженці, але водночас продовжують потребувати лікування і підтримки", - сказав актор. Він закликав до "справедливого закінчення цієї божевільної війни" і "права людей з ВІЛ на вільне життя без стигматизації".

Інший продюсер фільму - брат актора Девід Гір (David Gere), засновник і голова центру Art & Global Health Center при Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Він навчає художників-активістів висвітлювати проблеми у сфері охорони здоров'я.

В основі фільму про ВІЛ - проєкт молодої активістки

Фільм складається з історій кількох молодих українців із ВІЛ. Вони об'єдналися в проєкт Teenergizer, щоб за допомогою фотомистецтва розповісти про свій діагноз, подолати психічні проблеми та стигматизацію.

Головна героїня фільму - 26-річна засновниця Teenergizer Яна Панфілова. Вона народилася в Києві, ВІЛ передався їй від народження. За словами дівчини, у дитинстві лікарі оглядали її в трьох масках і рукавичках, бо боялися заразитися. Мати Яни розповіла, що до 2004 року в Україні не було єдиної програми лікування ВІЛ, кожен справлявся з ним самостійно. Одного разу батьки однокласниці, в гостях у якої побувала Яна, зателефонували їй і поскаржилися, що тепер уся сім'я начебто змушена перевірятися на вірус.

Яна зустріла 24 лютого 2022 року в Києві та невдовзі втекла від війни до Берліна. Там вона продовжує керувати Teenergizer і підтримувати молодих українців із ВІЛ. За словами дівчини, війна погіршила становище інфікованих в Україні: зруйновані лікарні, людям із ВІЛ на окупованих територіях відмовляють у лікуванні, якщо в них немає паспорта РФ. Як заявила голова Київського обласного шкірно-венерологічного диспансеру Тетяна Земляк, у період воєн і стихійних лих кількість заражень завжди зростає.

Як живуть українці з ВІЛ

Яна Панфілова як голова Teenergizer виступає по всьому світу, розповідаючи про проблеми українців із ВІЛ на тлі російського вторгнення. "Цю війну почали люди похилого віку, а закінчувати нам, молодим", - каже дівчина.

Інша учасниця руху - 20-річна Марія Дерюга з Чернігова. За її словами, лікарі пропонували матері зробити аборт, коли дізналися, що в неї ВІЛ. Сама Марія дізналася про діагноз у вісім років. У березні 2022 року будинок, де дівчина жила з бабусею, згорів після падіння російського снаряда.

19-річна киянка Ліза Шевчук дізналася про діагноз, коли їй було дев'ять. До цього мати давала їй пігулки вранці та ввечері, кажучи, що вони від "дитячої хвороби". Дівчина зустріла війну в Бучі, бачила з вікна колони російської бронетехніки. За її словами, вона п'ять днів ховалася в підвалі, куди встигла взяти лише трохи їжі і два літри води - щоб запивати таблетки від ВІЛ.

24-річний Єгор Пасько з Кривого Рогу дізнався про діагноз у 13 років. Хлопець завжди цікавився армією, записався добровольцем у тероборону. Він хотів служити в ЗСУ і на лінії фронту, але йому відмовили через ВІЛ.

Перед показом у кампусі ООН у Бонні виступила 23-річна Стефа з міста Дніпро, яка втекла від війни до Берліна. Вона розповіла, що ВІЛ у неї з народження, а перші понад 11 років життя вона провела в дитбудинку. Коли дівчинку всиновили, мачуха сварила її і говорила, що та не повинна їсти зі спільних тарілок, а посуд потрібно мити окремо. Через образи Стефа змінила 13 шкіл у шести містах України.

ВІЛ в Україні. Допомога Німеччини та UNAIDS

Представник міністерства охорони здоров'я ФРН Пауль Цубайль (Paul Zubeil), який виступив перед показом фільму, заявив, що "у рамках заходів у відповідь тут у Німеччині ми за дуже короткий час інтегрували людей із ВІЛ з України в нашу систему охорони здоров'я, щоб гарантувати українським біженцям доступ до медичного страхування, що включає лікування від ВІЛ".

Керівник апарату UNAIDS Магеш Магалінгам (Mahesh Mahalingam) подякував Німеччині за підтримку в боротьбі з ВІЛ в Україні. "Україна - друга країна в регіоні за поширенням ВІЛ (після Росії. - Ред.). І війна значно вплинула на інфікованих", - сказав він. "Треба відзначити народ і уряд України, адже заходи у відповідь у сфері ВІЛ не були скорочені. На початку були збої, але сьогодні поновлення профілактичних обстежень на ВІЛ збільшилося більш ніж удвічі. В Україні не припинили жодних ВІЛ-досліджень. А кількість тестів для тих, хто вживає наркотики, збільшилася", - додав Магалінгам.

Він представив нову доповідь UNAIDS "Вибрати правильний шлях - шлях прав людини для припинення СНІДу". Згідно з документом, кількість нових випадків інфікування ВІЛ у світі знизилася до мінімуму з кінця 1990-х, смертність від СНІДу скоротилася на 70 відсотків з 2004 року. Зараз у всьому світі понад 30 мільйонів осіб отримують життєво необхідну антиретровірусну терапію порівняно до 13 мільйонів десять років тому.