Коментар: Небезпечні ідеї Мілошевича знову цікавлять сербів

Кілька днів тому Момчило Бабича призначили послом Сербії в Росії. У 90-ті роки минулого століття він входив до оточення сім'ї Слободана Мілошевича. 20 років тому в Гаазі щодо Мілошевича розпочали судовий процес у Міжнародному трибуналі з колишньої Югославії.

Мілошевича, який багато років керував Сербією і став правителем з необмеженими повноваженнями, звинувачували у військових злочинах, геноциді та злочинах проти людяності. Обвинувачений, чия політика стала початком кровопролитних воєн під час розпаду багатонаціональної Югославії, не визнав легітимність суду. Ще до того, як було винесено вирок, Мілошевич помер від інфаркту у в'язниці, де провів 4 роки.

Спроби реабілітувати Мілошевича та його соратників

Після революції 2000 року Сербія, через довгі роки автократії та воєн у Хорватії, Боснії та Герцеговині та Косово, нарешті здобула надію. Перший демократично обраний прем'єр-міністр Зоран Джинджич, який здобув вищу освіту в Німеччині та мав гарні зв'язки із Заходом, був гарантом проведення реформ та усунення від влади колишніх еліт періоду правління Мілошевича.

Але 2003 року Джинджич був убитий людьми, які очолювали спецпідрозділ "Червоні берети". Імена вбивць, яких засудили до тривалих термінів ув'язнення, зараз знову опинилися на перших шпальтах газет. Тому що хтось подав петицію про їхнє дострокове звільнення.

Спроба реабілітувати соратників Мілошевича та вбивць Джинджича дуже добре вкладається в нинішню загальну політичну картину країни. Ідея Мілошевича - всі серби повинні жити в одній державі - одного разу вже призвела до війни та руйнувань. Криваві конфлікти в колишніх югославських республіках мали одну мету - створення "великої Сербії" .

З минулого року націоналістична програма під гаслом "Сербський світ" знову стала допустимою для обговорення у пристойному товаристві. Белград, мовляв, повинен дбати про сербів в сусідніх державах, щоб вони не почувалися утиснутими. І це має бути виправданням того, що Белград хоче втручатися у політику у Боснії та Герцеговині, Косово, Хорватії та Чорногорії. Адже в кожній із цих країн живуть серби, будучи національною меншістю.

Читайте також: Геноцид у Сребрениці: чому правосуддя не веде до примирення

Люди Мілошевича повертаються

Те, що ідеї Мілошевича знову відроджуються, є логічним. Адже політики часів Мілошевича теж повертаються і мають право слова. І насамперед Александар Вучич, який у Сербії вирішує все. За часів Мілошевича він працював на пропагандистському каналі боснійських сербів і в період з 1998 до 2000 року був міністром інформації. З того часу його ім'я на Заході пов'язують із спробою закрити рота іноземним ЗМІ. Сьогодні у Сербії знову вдаються до старих рецептів. ЗМІ перебувають на службі у президента Вучича будь-коли, коли йому потрібно.

Івіца Дачич змінив Мілошевича на посту керівника Соціалістичної партії, раніше він був міністром закордонних справ та головою уряду. А сьогодні - голова парламенту. Мілорад Вучеліч, з 1992 по 1995 рік - генеральний директор державного пропагандистського каналу RTS, сьогодні очолює найбільше бульварне видання Novosti, яке зараз, як і тоді, намагається довести, що сербів пригнічують сусіди та "злий Захід".

У цю картину вписується і те, що засуджені за військові злочини генерал Володимир Лазаревич та Драган Василькович знову стали тими, кому можна потиснути руку. І на тлі всього цього нинішня сербська опозиція та критично налаштовані історики не можуть дійти єдиної думки - у Сербії зараз така ж ситуація як у 90-ті чи вже набагато гірша?

Автор: Томас Брей, багато років працював кореспондентом dpa у Південно-Східній Європі

Коментар висловлює особисту думку автора. Воно може не співпадати з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.