Генеральна прокуратура Росії в четвер, 22 липня, подала позов до Європейського суду з прав людини. Документ - повний офіційний перелік претензій Кремля до Києва. Тут і придушення свободи слова, і "позбавлення життя населення" на Майдані і в Одесі, і блокування поставок води до Криму, і навіть "крах літака авіакомпанії Malaysia Airlines, який виконував рейс MH17 17 липня 2014 року внаслідок незакриття владою України повітряного простору над зоною бойових дій", і "загибель 298 людей - всіх пасажирів і членів екіпажу" (орфографія оригіналу вражає не менше за контент). По суті, це добре відомий у психології випадок "звинувачення жертви".
Назад у 1980-ті?
Пункт про малайзійський лайнер з'явився в документі невипадково. У Кремлі з тривогою стежать за судовим процесом у Нідерландах за обвинуваченням одного українського і трьох російських (включаючи Ігоря Гіркіна) громадян у знищенні цивільного літака. Восени судді заслухають свідчення родичів загиблих, а вирок очікується до кінця року. Є деякі підстави вважати, що суд винесе окрему ухвалу.
У ній він назве тих, без чиїх наказів ракетна установка "Бук" не могла б потрапити в район міста Сніжне - Володимира Путіна і Сергія Шойгу. Через це у Кремлі давно й напружено стежать за процесом. Нинішнє звинувачення на адресу влади України - чергова незграбна спроба поставити під сумнів і звинувачення, і майбутній вирок.
Знаючи, що для Путіна немає теми, важливішої за українську, важко позбутися думки, що мова йде про ідеологічну підготовку нового масштабного етапу конфлікту з Києвом. Головні пункти позову генпрокуратури РФ - про дискримінацію росіян і російськомовних, що її нібито проводить українська влада. Це збігається з головним меседжем путінської статті про єдність росіян і українців. Його негайно підхопили особливо чуйні до віянь часу пропагандисти.
Один із них, головний світський публіцист Російської православної церкви, перший заступник голови Синодального відділу зі взаємин церкви з суспільством і ЗМІ Олександр Щипков навздогін до тексту Путіна написав вірнопідданську статтю з таким висновком: "Якими засобами буде захищено національні права єдиного російського народу, заздалегідь не можна сказати. Але момент принципового вирішення проблеми українських росіян (росіян із громадянством держави Україна) явно вже близький". Путін, пише Щипков, повертається до тез своєї кремлівської промови перед підписанням акту про "прийом" Криму до складу Росії. У ній він назвав росіян "найбільшим розділеним народом Європи".
Читайте також: Кримська платформа: чи може Київ повернути Крим після семи років анексії
На шляху до "Ялти-2"?
Путін, який більшу частину цих 20 років уникав відкрито націоналістичної риторики, дійсно починає все частіше звучати, як Слободан Мілошевич наприкінці 80-х - початку 90-х років ХХ століття. Сербський диктатор теж любив міркувати про необхідність досягнення єдності розділених і пригноблених іншими народами сербів. Ціна цього прагнення виявилася непомірно високою, у тому числі і для самих сербів. Автор цих рядків у 1990-ті висвітлював дипломатичні спроби зупинити війни в колишній Югославії. Для мене нинішня московська і тодішня белградська пропаганда дуже схожі.
Починаючи з весни, Кремль цілеспрямовано нагнітає ситуацію довкола України й перевіряє реакцію Заходу на це. І Путін, і Лавров стримано відреагували на домовленості, досягнуті США й Німеччиною про завершення будівництва газопроводу "Північний потік-2". А українські й польські політики б'ють на сполох. І зрозуміло, чому: Вашингтон і Берлін вирішили питання без участі Києва.
Читайте також: Європейські ЗМІ про "Північний потік-2": Зароблені гроші підуть на просування російського імперіалізму
Для Путіна це підтвердження його тези про Україну як несамостійну державу, потенційну розмінну монету в геополітичних іграх ЄС і Америки з ним. Те, що для Джо Байдена й Анґели Меркель (Angela Merkel) - демонстрація трансатлантичної єдності, для Путіна - привід знову вимагати поділити Європу на сфери впливу, як це у 1945 році в Ялті зробили Сталін, Рузвельт і Черчилль. Пропагандистська машина Кремля працює на повну потужність. Ідеологічна підготовка до "Ялти-2" - у самому розпалі. Що за нею?
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.