Кар'єрний поштовх чи важкий хліб?

На годиннику 6:45. Шість разів на тиждень о цій порі у кімнаті Анни Гурко лунає будильник. 15 хвилин на те, аби привести себе в порядок, і - до роботи. Анна будить дітей, допомагає їм вмитися, одягтися, готує сніданок і прибирає, а іноді й до садка відводить. На цьому ранковий блок обов’язків дівчини закінчується. Аж до другої дня українка, учасниця програми Au-pair, вільна.

Для Анни це перший досвід роботи Au-pair. Після отримання диплома бакалавра за спеціальністю "інженер програмування" в Херсонському університеті, перед дівчиною постало питання, що далі: продовжити навчання в магістратурі чи розпочати політичну кар’єру? Адже ще зі старших класів Анна брала участь у різних політичних молодіжних програмах. Утім, часу на роздуми особливо не було, каже дівчина, треба було швидко визначатися. І тут подруга, яка вже була учасницею програми обміну Au-pair, порадила поїхати до Німеччини. Анна вже давно хотіла поліпшити знання німецької, тож, ідея їй сподобалася. На реалізацію пішло трохи більше півроку, і вже з листопада 2012-го Анна мешкає в німецькій родині у Вісбадені.

Обов’язки і відповідальність

За контрактом Анна, які інші учасники Au-pair, мають працювати п’ять годин на добу, за це отримують 260 євро на місяць. Родина забезпечує їх їжею і помешканням, а також оплачує курси німецької мови. Це на папері. Однак на практиці багато залежить від того, в яку сім'ю ти потрапиш. "Іноді виникають проблеми з боку німецьких батьків, - розповідає Deutsche Welle Аліса Грошева, директорка агенції з обміну Au-pair. - Дехто зневажливо ставиться до дівчат, намагається навантажити їх більше, ніж це передбачено у контракті".

Трапляються й так звані "складні" діти: вони можуть ображати дівчину, обзивати її лайливими словами. Тому важливо, щоб Au-pair мали принаймні базові знання мови і могли відстояти свою позицію, каже директорка агенції. Але в більшості випадків учасники Au-pair знаходять спільну мову з дітьми, наголошує Аліса Грошева, і німецькі батьки задоволені такими "нянями". До речі, в рамках Au-pair популярністю користуються не лише дівчата, а й юнаки, особливо в сім'ях із хлопчиками. Як стверджує директорка агенції, українські парубки німецькі родини ще ніколи не підводили.

Самовдосконалення

Програма Au-pair - це також своєрідний поштовх для самовдосконалення, кажуть співрозмовниці. "Коли відводиш дітей на балет чи на малювання, починаєш мимоволі думати, а чому б і собі не зайнятися чимось подібним", - розповідає Зося Мартинюк з Молдови. Дівчина захоплюється анімацією і давно думала про здобуття професійної освіти у цій галузі. Тепер у Німеччині нарешті записалася на курси.

Анна Гурко свій вільний час також не просиджує вдома. "Записалася в тренажерний зал, інколи бігаю, щоб провітрити мозок, займаюся живописом, танцюю сальсу та танго", - каже дівчина. Іноді, якщо пощастить із сім'єю, такі курси для своєї гості можуть оплатити німецькі батьки. Траплялися випадки, коли приймаюча сім'я брала на себе навіть витрати за доволі коштовні у Німеччині водійські курси чи курси верхової їзди.

Кар'єрний поштовх

Більшість учасників розуміють, що Au-pair - це добрий старт для подальшої кар’єри, каже Аліса Грошева: "Au-pair можна використовувати, як трамплін або для вступу до вищого навчального закладу, або для пошуку гарної роботи в Україні, або навіть для того, щоб знайти собі чоловіка в Німеччині", - каже Аліса Грошева. У будь-якому випадку рік життя за кордоном позитивно змінює свідомість молодих людей, вважає Аліса: "Тут вони вчаться тому, чим в Україні нехтують. Приміром, бути толерантними або кидати сміття в сміттєвий бак".

Для Анни Гурко програма Au-pair вже принесла перші результати. Адже дівчина вирішила для себе: навчатиметься далі на програміста. Ось тільки університет шукатиме вже не в Україні, а в Німеччині. "Тут це високооплачувана робота, і програмістів не вистачає". Тож, до кінця вересня Анна планує отримати вже іншу візу – на навчання.