Озираючись назад, я згадую лютий 2015 року, коли як репортер перебував у Донецьку. Тоді вдень і вночі там було чутно артилерію, навколо міста точилися важкі бої, щодня повідомлялося про десятки вбитих. А в Мінську тодішня канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) і президент Франції Франсуа Олланд зустрічалися з російським президентом Володимиром Путіним та українським президентом Петром Порошенком і спільно домовлялися про перемир'я.
Мені добре запам'яталося, як тоді, вранці 15 лютого, замість звуків артилерії я почув спів птахів. Настав мир. Це був короткий момент надії. Але в нас, репортів у Донецьку, вже тоді з'явились сумніви в тому, чи варто йти на поступки сепаратистам на Донбасі, котрі контролюються Путіним, і чи спрацює політика умиротворення. Ми дискутували, проводячи паралелі з Мюнхенською угодою 1938 року, коли Велика Британія та Франція вірили, що таким чином зможуть пом'якшити агресивну політику Гітлера.
Але вже через день перемир'я було порушено. А через тиждень я поїхав у Дебальцеве, там точились бої ще жорсткіші, ніж раніше. Путін міг би їх зупинити. Але він не хотів. Українська армія була змушена залишити місто. Провал мінських домовленостей швидко став очевидним.
Меркель не бачить помилок у своїй політиці щодо РФ
Минуло майже десять років, і Анґела Меркель у своїй автобіографії докладно торкається подій лютого 2015 року, а також пише про Україну загалом і про Володимира Путіна. У Берліні минулого тижня мемуари Меркель стали однією з головних тем. Найближчими днями ексканцлерка Німеччини разом з експрезидентом США Бараком Обамою представлять у Вашингтоні англомовну версію. Цілком імовірно, що книга стане бестселером 2025 року.
Як Меркель бачить свою роль у тих подіях? Той, хто очікує дізнатись, що відбувалось за лаштунками подій, або почути від ексканцлерки критичну переоцінку своєї політики, буде розчарований. Помилки Меркель готова визнавати лише в тому випадку, якщо вони були очевидними вже в той момент часу. Що ж стосується лютого 2015 та мінських домовленостей, Меркель пояснює: "Драма в тому, що все пішло не так, як хотілося. Я мушу перенестись у той час і запитати себе, чи було помилкою, підписувати мінські угоди. Гадаю, що ні. Тоді ми узгодили з Україною кожен крок".
Схожі аргументи Меркель наводить і відносно подій 2008 року, коли йшлося про те, чи стануть Україна та Грузія кандидатами на вступ до НАТО. За наполяганням німецької канцлерки цього не сталося. Сьогодні багато хто говорить, що якби Україна вже тоді отримала цей статус, то війни не було б. Але Меркель досі дотримується протилежної думки: ескалація могла відбутися вже тоді, Путін не залишив би це без відповіді.
Вона вже тоді вважала його людиною, "котра завжди була стурбована тим, щоб з ним спілкувалися на рівних, він завжди був готовим завдавати удари, граючись у демонстрацію влади, наприклад, в ситуації з президентським лабрадором або примушував чекати на себе". Меркель дозволила йому це робити, як, наприклад, у тій самій історії з собакою Коні, яка під час зустрічі в Сочі в 2007 році була присутня у кімнаті з Путіним - хоча те, що Меркель боїться собак, було відомо. На фото тієї зустрічі чітко видно налякану Меркель й Путіна, що втішається.
Кілька днів тому Путін вибачився за цю ситуацію, коли почув про цей епізод у книзі. Мовляв, він не знав про це. Це вибачення? Невже? Як лицемірно. Ні, насправді Путін глузує над страхом Меркель перед собаками. Це він робив і тоді, в 2007 році.
Політика умиротворення чи сила - вибір залишається актуальним
Але й після того, як Анґела Меркель зрозуміла, наскільки крихким є мінський переговорний процес 2015 року і як мало реалізовано з того, що вона хотіла домогтися, канцлерка все одно не змінила свого курсу. Глава уряду Німеччини того самого року відкрила шлях для будівництва газопроводу "Північний потік - 2", на який вона дивилася лише як на економічний проєкт. І це теж було помилкою. Крім дешевого газу для Німеччини вона зробила акцент на тому, що Росія заради отримання прибутків від експлуатації газопроводу не буде зацікавлена в подальшій ескалації в Україні. Але все відбулося якраз навпаки.
Але на запитання про те, чи могла зовнішня та енергетична політика, якої Меркель тоді дотримувалась, сприяти тому, що в лютому 2022 року Росія вторглася в Україну й почалася війна, ексканцлерка в своїй книзі не відповідає. Вона навіть жодного разу не ставить цього запитання.
На відміну від Меркель Путін завжди діяв і діє з позиції сили. Те, що з ним слід поводити себе так само - оскільки іншого підходу він не розуміє, - у Німеччині досі обговорюють. Після публікації автобіографії Анґели Меркель ця дискусія точитиметься далі.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.
Автор: Дірк Еммеріх (Dirk Emmerich), кореспондент німецьких телеканалів n-tv & RTL, багато років жив і працював у Москві, а також у Вашингтоні, був кореспондентом n-tv у Сирії, Лівії, Афганістані та інших країнах, охоплених військовими конфліктами.