Інтерв’ю: директор Берлінале про тенденції кінофестивалю

Deutsche Welle: Який саме фільм відкриватиме «Берлінале», стає відомо ще задовго до оголошення решти програми. Цього року ним стане кінострічка «Інтернаціонал» режисера Тома Тиквера (відомого за фільмом «Парфумер»). Складно було отримати цей фільм у фестивальну програму?

Дітер Кослік: Так, ми довго вели перемовини. Це дуже масштабний фільм Тома Тиквера. Він не лише називається «Інтернаціонал», його зйомки теж проводилися по цілому світу. Звісно, що у виробництві фільму такого масштабу задіяно дуже багато сил. Тож, усі були переконані, що цей фільм обов’язково варто показати на «Берлінале». Ми скерували всі наші зусилля в цьому напрямку. Зате тепер у нас буде фільм, який має здивувати глядачів. Режисеру вдалося зняти цей фільм дуже своєчасно, саме на тему економічної кризи. У ньому йдеться про міжнародні фінансові махінації банків. Це фільм на дуже наболілу тематику!

У фестивальне міжсезоння ви відвідуєте багато інших кінозаходів. Чи можна говорити про якійсь загальні регіональні чи тематичні тенденції?

Справді існує кілька тенденцій. Багато сучасних фільмів присвячуються воєнній тематиці. Нині ці фільми більше уваги приділяють, власне, не самим баталіям, а тому, як впливають війни на долі людей та країн. Приміром, що відчуває родина, коли чотирирічна дитина втрачає на війні батька? Або коли щойно одружена жінка втрачає свого коханого на полі бою? І що стається, коли солдатам доводиться повертатися в цілком «нормальне» суспільство і ставати, приміром, водіями таксі. Тобто, головна увага нині зосереджена на долі людини. Ця тема так чи інакше стосується цілого світу. І наш фестиваль виявився готовим до цієї тенденції.

Які ще теми цікавлять сучасне кіно?

Дедалі більше фільмів присвячуються проблемі: що ми їмо? Про це мало не щодня можна читати в газетах.

Активісти кажуть: нас труять, так далі не може тривати! Ця тема також присутня на нашому «Берлінале». Зокрема ми покажемо велику кінострічку про махінації виробників продуктів харчування, яка називається «Їжа Інкорпорейшн». Я б сказав, що це справжній міжнародний апокаліпсис, у якому все між собою переплетене. І якщо невдовзі не буде змінено підхід до харчування як такого, то ми переживатимемо те ж саме, що нині бачимо у банківському секторі, а саме – справжній розпач.

Пане Коссліку, чим займається керівник фестивалю протягом решти 50 тижнів року, коли фестиваль закінчується?

У принципі тим самим, чим і під час фестивалю. Він розмовляє з людьми, переглядає фільми, вибирає серед них найкращі. Намагається підтримувати контакти і заводити нові. Однак передусім він намагається так подати свій фестиваль, щоб люди хотіли на нього прийти. Щоб виробники із радістю презентували свої фільми саме на «Берлінале», а не на якомусь іншому фестивалі. І ця робота займає в мене цілий рік.

Пане Коссліку, дякуємо вам за розмову!