"Іменні" квитки

Практику, яка не прижилася у 2004-2007 роках, вирішили повернути. Щоправда, міністерство інфраструктури України дещо видозмінило процедуру купівлі "іменних" квитків. Тепер при купівлі проїзного документа паспорт не вимагатимуть, як було раніше, а записуватимуть прізвище зі слів покупця. Але у поїзд без документа, що засвідчуватиме особу пасажира, вже не сядеш. Квитки запроваджують лише для потягів міжміського сполучення, у приміських можна буде й надалі їздити "анонімно".

У міністерстві інфраструктури є своє пояснення, чому повертають "іменні" проїзні документи. "У зв’язку з поетапним переходом на електронні квитки та задля запобігання випадкам незаконного перепродажу проїзних документів стороннім особам", - зазначають у прес-службі міністерства. Тобто в такий спосіб хочуть звузити коло діяльності спекулянтів, які зазвичай активізуються у піковий літній період.

Спекуляції через інтернет

У міністерстві наводять дані, що з 2009 року через інтернет громадяни придбали майже три з половиною мільйона квитків. Лише за два місяці цього року – 440 тисяч. В Укрзалізниці вважають, що саме така інтернет-послуга сприяла зростанню спекуляції. Шахраї миттєво скуповують через інтернет квитки на найпопулярніші напрямки й дати, чим обмежують можливості інших пасажирів на придбання проїзних документів. Відтак, пояснюють у відомстві, вказане ім’я у квитку суттєво звузить поле діяльності спекулянтів.

Цікаво, що 2007 року Укрзалізниця відмовилася від практики "іменних" квитків, визнавши це неефективним методом боротьби з перекупниками. Тодішнє міністерство транспорту і зв’язку наводило дані власного ж дослідження, згідно з яким 80 відсотків опитаних громадян заявили, що проти вписування даних у квиток.

Спекулянти як прикриття?

Тим часом правозахисник Максим Щербатюк, юрист Української Гельсінської спілки переконаний, що справжньою метою запровадження "іменних" квитків є державний контроль за пересуванням громадян, а боротьба зі "спекулянтами" - лише прикриття. "Це актуально напередодні виборів у Києві та майбутніх виборів президента, - заявив у розмові з DW Щербатюк. - Правоохоронці можуть використовувати інформацію з бази для переслідування опозиції чи людей, які критикують владу і налаштовані на протестні акції".

За словами правозахисника, "іменні" квитки порушують право особи на свободу пересування, гарантоване їй конституцією країни. "Вносячи інформацію про пасажирів, залізниця створить велику базу даних про рух громадян, але ніхто не запитує, чи дають вони згоду на обробку цієї інформації, - каже Щербатюк. - Невідомо, яким чином цю інформацію можуть використати. Ризики неправомірного її використання залишаються значними. Також є питання й щодо захищеності тієї бази". Саме з міркувань захисту даних жодна з європейських держав не має такої практики, додав він.

В інтересах громадян

Аргументація про боротьбу з перекупниками є непереконливою, стверджує Щербатюк, адже неефективність цього методу вже доведена. Якщо залізниця справді хоче боротися зі спекулянтами, то краще б скасувала бронювання квитків для чиновників і депутатів різного рівня, бо саме це створює найбільший дефіцит, наголошує юрист. "Спекуляція – це відкрите явище, всі перекупники назовні, у чергах і біля кас. Проблема лише в тому, що міліція не хоче цього бачити і боротися з цим явищем", - пояснив правозахисник.

Правоохоронці у свою чергу переконують, що "іменні" квитки значно полегшать пошукову роботу. А це на руку і самим громадянам, кажуть у міліції. "Коли громадяни втратив власні речі, а хтось їх знайшов, то саме квиток є доказом, що пасажир був у цьому потязі, - наводить приклад начальник відділу кримінального розшуку УМВС на Львівській залізниці Руслан Ціцяло. - Або ж коли йдеться про крадіжку, то міліція зможе відслідковувати рух підозрюваної особи".

Правоохоронці також упевнені, що аналогічним чином зможуть відстежувати рух викрадених паспортів чи втрачених документів. У міліції запевняють, що доступ до відомостей з бази даних буде обмеженим.