Як у Німеччині вчать правильно ховати

Жовтий екскаватор стоїть поміж надмогильних каменів як великий металевий павук, що копає квадратну яму у вологій землі. Очевидно, що це – могила, але небіжчика немає. Чоловік у синьому робочому комбінезоні, що стоїть поруч і енергійно дає вказівки, насправді не могильник, а викладач на єдиному в Німеччині учбовому кладовищі в Мюннерштадті, що на півночі Баварії. Його звати Штефан Роммель.

«Ми проводимо учбове поховання, - розповідає він. - Треба зробити все так, щоб свіжа могила відповідала дійсним у Німеччині вимогам безпеки».

Насправді це не так просто, як може здаватися на перший погляд. Стіни могили можуть завалитися, попереджає Роммель учня Мірко Альтманна, який сидить у кабіні міні-екскаватора. У себе на батьківщини, у Рейнській області, йому не треба буде копати могили, цим займатимуться співробітники кладовища. Але щоб успішно скласти іспит та отримати сертифікат фахового могильника, він має уміти працювати на екскаваторі.

Як правильно гримувати небіжчиків

«За 90 хвилин треба поставити контейнер для землі та зробити заміри могили, а потім усе це прибрати, - розповідає учень. – Це лише 90 хвилин, але ми займаємося цією роботою вже три години і зробили не багато». Хлопець каже, що в нього немає практики, тому все триває так довго.

Раніше Альтманн вивчав у вузі математику, але потім вирішив працювати у сімейній фірмі – похоронному бюро. Він – один із двох десятків юнаків з усієї Німеччини, які зараз тут навчаються бути могильниками. Марсель ван Баарс спирається на лопату й дивиться на учбове кладовище. «Ця професія об’єднує різні галузі: бізнес, медицину, ремісництво, людські відносини, декоративне мистецтво – список можна продовжувати», - каже він. За словами ван Баарса, він «закохався в цю професію».

Курси для могильників у Мюннерштадті користуються неабияким попитом. Щороку тут проходять підготовку до 500 учнів, яким доводиться мати справу з непростими ритуалами поховання. Одна з дисциплін – грим для небіжчиків. У спеціальній кімнаті, що виглядає як бездоганно чиста операційна палата в лікарні, стоїть викладач Гайко Мехерле у зеленому спецодязі хірурга та накладає грим на пластмасове обличчя манекена.

«Рани, спричинені падінням, краще відразу натирати зволожуючим кремом. Інакше їхні кінчики вкриються коричневими струпами. Запобігти цьому можна за допомогою крему», - каже Мехерле.

Психологія – найважча наука

Учні схвально кивають, коли він починає бризкати з балончика, від чого голова небіжчика набуває природної людської фарби. Потім вони уважно записують, коли викладач розповідає про методи боротьби з неприємним запахом від бактерій, що заводяться в отворах тіла небіжчика.

Не кожний здатний це витримати. 22-річник Домінік Рот каже, що для нього це – не проблема, а професія могильника його приваблює. «Родичі померлого приходять до похоронного бюро, вони втратили близьку людину, і ми – перші люди, які їх зустрічають, пропонують присісти і кажуть щось на кшталт «якось воно вже буде».

У порівнянні з гримом обличчя небіжчиків, психологія для могильника – ще складніша дисципліна.

Автор: Гайнер Кізель / Роман Гончаренко
Редактор: Дмитро Каневський