Болгарська доглядальниця у Німеччині судиться з системою

Готують їсти, миють посуд, прибирають кухню… Ходять за ліками, за продуктами, прасують. Супроводжують клієнтку чи клієнта: до лікаря, на каву в кав'ярню або просто є поруч вдома вечорами. Доглядальниця у Німеччині Добріна Д. була завантажена роботою. І зі словами "на добраніч" її робочий день аж ніяк не завершувався. Часто їй доводилося прокидатися кілька разів за ніч, щоб змінити підгузки чи дати медикаменти її підопічній.

Добріна Д. завжди була поруч із 96-річною літньою жінкою, яку доглядала. Зрештою, вона жила у квартирі німкені. "24 години на добу я мала бути доступною. Не було жодного вихідного, часу для себе також не було", - розповідає Добріна Д. Сьогодні їй 69 років і жінка вже повернулася в Болгарію. Утім спогади про 2015 рік, коли вона доглядала за літньою жінкою в Берліні, її не відпускають: "Моя фірма мене надурила".

Відповідно до її договору із болгарською фірмою-посередником, Добріна Д. повинна була працювати лише шість годин на добу. За цей час їй і платили - 950 євро "чистими".

Жінка вирішила поскаржитися на несправедливість до суду в Німеччині та виграла: роботодавець повинен доплатити їй 42 000 євро. Ця сума відповідає оплаті за стан цілодобової готовності, виходячи із мінімальної зарплатні, постановив суд у першій інстанції. Болгарська фірма-посередник подала апеляцію. Процес у другій інстанції розпочався днями.

Багато хто не знає своїх прав

Юстина Облацевич, представниця Німецької федерації профспілок, дуже заінтригована судовим вироком. Понад чотири роки полячка, що проживає у Берліні, консультує людей зі Східної Європи, передусім жінок, які доглядають за приблизно 300 тисячами пенсіонерів у німецьких домогосподарствах. Про такі життєві долі, як у Добріни Д., жінка чує щодня.

Читайте також: Доглядальниці зі Східної Європи залишають Німеччину через коронавірус: з ким залишаться старенькі?

"Ми дуже раді, що нарешті хтось наважився поскаржитися до суду", - каже Облацевич. Є багато причин, чому це сталося лише нині, хоча люди потерпають роками. Доглядальниці проводять короткий час у Німеччині, завантажені роботою, говорять погано німецькою та не знають своїх прав.

Багато хто боїться звільнення. Чутки про те, що жінки, які не мовчать, потрапляють у своєрідний "чорний список" і їх вже не працевлаштовують, добре відомі у цій галузі. Федерація профспілок та Облацевич підтримують Добріну Д. у суді. Жінка сподівається, що з неї візьмуть приклад і інші доглядальниці.

Межа між роботою та вільним часом розмита

Модель працевлаштування доглядальниць із-за кордону в розквіті через різницвю у зарплатах у різних країнах ЄС. Практично це працює так: польська доглядальниця укладає договір із польською фірмою-посередником, а німецька родина - з німецькою агенцією. Тоді дві фірми укладають договір між собою. Доглядальниця приїздить у Німеччину на один-три місяці. Після відрахувань плати за посередництво вона заробляє в середньому 1300 євро після вирахування податків та соціальних зборів на місяць.

Юстина Облацевич вважає, що фірми-посередниці виграють від такої моделі: "Вони найменше ризикують та залишаються дуже гнучкими. Страждають врешті доглядальниці, які працюють як квазіприватні підприємці у німецьких домівках". Адже у чотирьох стінах у німецьких родинах зникає межа між роботою, чергуванням та вільним часом.

Читайте також: На роботу до Німеччини - як рекрутери дурять кандидатів

У розмові з DW багато жінок розповіли, що у них були проблеми, якщо вони вимагали вільного часу. Якщо виникали конфлікти, вони ж найперші і страждали від них. Часто доглядальницям доводилось незабаром шукати нове місце роботи.

Доглядальниці зі Східної Європи - незамінні

Багато фірм-посередниць у власних назвах вкоренили ідею цілодобової опіки: Lebenshilfe24, PeopleCare24, wecare24. Так декларується очікування цілодобової опіки. Утім фірми-посередниці спростовують закиди щодо їхньої провини. Фредерік Зеебом (Frederic Seebohm) зі Спілки домашньої опіки та догляду каже: "Це галузь із дуже жорсткою конкуренцією і клієнти очікують, на жаль, такого формулювання із цифрою 24 у назві".

Погляди Облацевич та Зеебома збігаються у тому, що німецька держава надто довго трималася осторонь проблем домашнього догляду за літніми людьми. І гостра нестача доглядальниць практично унеможливлює впровадження такої альтернативи як догляд в амбулаторному режимі.  

Німці залежать в питанні опіки літніх людей від доглядальниць зі Східної Європи, каже Фредерік Зеебом: "Інакше неможливо". Він критично зауважує, що більшість доглядальниць працює узагалі без контракту і ніяк не захищені.

Юстина Облацевич глибоко зітхає: "Якщо цей вирок не змінить умов праці у галузі, то я не знаю, що буде далі".

Добріна Д. спостерігає за процесом з дому у Нессебирі на болгарському узбережжі Чорного моря. Вона сповнена оптимізму: "Я хочу показати моїм колегам та усім іншим, що, поряд з обов'язками, ми наділені ще й правами, які ми повинні захищати". Доплату за роботу у Німеччині вона хоче витратити на онуків, аби уможливити їм хорошу освіту. Вони не повинні, як вона, вбиватися на низькооплачуваній роботі на Заході.