Що вабить німецький бізнес в Україну?

Економічні прогнози Міжнародного валютного фонду, Всесвітнього банку, Європейського банку реконструкції та розвитку не пророкують Україні нічого хорошого – ні в цьому році, ні в наступному. Проте німецькі фірми не збираються залишати український ринок та високо оцінюють його потенціал. На запитання DW відповідає керівник київського представництва німецької економіки Александер Маркус.

DW: Пане Маркусе, міжнародні фінансові інститути оцінюють економічне становище в Україні вкрай негативно. Що Ви як людина, як то кажуть, з місця подій думаєте з цього приводу?

Александер Маркус: Оцінки вірні. Цього року в Україні відбудеться суттєвий спад виробництва. Згідно з прогнозами експертів, він становитиме від п’яти з половиною до восьми відсотків. Відбувається також обвальне зниження курсу національної валюти. На початку року за один євро давали 11 гривень, тепер – удвічі більше. Щоправда, девальвація була очікуваною. Уряд Януковича штучно підтримував явно завищений курс гривні. Але й тепер виникають певні проблеми через те, що і нова влада намагається адміністративними заходами обмежити девальвацію валюти.

З одного боку, зрозумілим є бажання відвернути подальше збідніння населення. З іншого боку, такі методи ще ніколи не приносили успіху. Тому ми раді, що деякі особливо жорсткі заходи в цій сфері відмінили. Однак восени я вперше почув від деяких великих німецьких фірм про те, що в теперішніх рамкових умовах вони розмірковують над зниженням ділової активності на українському ринку.

Чим, на Вашу думку, пояснюються економічні проблеми України? Це лише через конфлікт на сході країни чи є й більш глибинні причини?

Причини відомі. Це структурні проблеми. Країні терміново потрібні економічні реформи. Під час проведеного опитування німецькі фірми, що діють в Україні, вказували на дві ключові проблеми: правова незахищеність і тотальна корупція. Щоправда, останнім часом представники німецьких фірм, які мають виробничі потужності в Україні, кажуть мені, що після зміни влади кількість волюнтаристських рішень в митних чи податкових службах стала значно меншою. Це дуже хороша ознака, позитивний ефект. Але цього недостатньо. Потрібні структурні реформи, дерегуляція економіки, зниження рівня бюрократії, потрібна впевненість у тому, що в суді можна добитися правди і справедливості.

Які шанси і перспективи відкриває перед Україною угода про асоціацію з ЄС? Чи може вона прискорити проведення реформ?

Ми дуже на це сподіваємось. Перші позитивні ефекти вже є. Збільшується український експорт в країни ЄС, що сприяє вирівнюванню зовнішньоторгівельного балансу. Адже в 2012 році, наприклад, поставки з Німеччини в Україну були учетверо більшими, ніж у зворотному напрямку. Водночас нас непокоїть, що через девальвацію валюти зараз відбувається зниження імпорту з ФРН. Ми все ж сподіваємось, що з набуттям чинності відтермінованої до початку 2016 року угоди про зону вільної торгівлі ситуація виправиться, на ринку відбудуться суттєві зрушення.

А от стосунки українських фірм з російським ринком ускладнюються. Там явно помітні тенденції нетарифних обмежень. В результаті Україна переорієнтує власні експортні потоки. До нас часто звертаються по допомогу представники українських фірм, хочуть знати, як можна ввозити товари на ринок ЄС, на що необхідно звертати увагу, які потрібні сертифікати тощо.

Російські ЗМІ стверджують, що режим безмитної торгівлі України з ЄС стане смертельним ударом для української економіки. Країну, мовляв, накриє хвиля товарів з Євросоюзу. Чи бачите Ви таку загрозу?

Ні, не бачу. Це пропаганда. Якщо поглянути, як це було в інших країнах, які починали зближення з ЄС, то там теж виникали схожі дискусії, зокрема, в Польщі. І що? Нічого страшного не відбулося. Європейські виробники вже зараз можуть ввозити свої товари в Україну. Так, поки що існують митні обмеження. Але куди більшою проблемою є обвал валюти. Товар, що коштував рік тому сто гривень, зараз коштує двісті. Десятивідсоткове мито вирішальної ролі не відіграє.

Ви сказали, що деякі німецькі фірми замислюються над зниженням рівня своєї присутності на українському ринку, але залишати його, попри усі проблеми, не хочуть. Чим приваблює їх ринок України?

Своїм неймовірно високим потенціалом. Потрібно враховувати такі показники, як вартість робочої сили та розмір виробничих витрат, той факт, що Україна межує з Євросоюзом, відповідно, невеликі транспортні витрати. В німецьких фірм, які мають тут виробничі потужності, зараз більше проблем з покупцями їхніх товарів у Німеччині.

Що Ви маєте на увазі?

Їм потрібно доводити, що у Західній Україні, яка знаходиться за 1200 кілометрів від зони бойових дій на сході, і нині можна надійно та безперебійно працювати. Візьмемо, до прикладу, підрядників автомобільних концернів. В цій сфері дуже важливо дотримуватись термінів доставки. У разі серйозного збою – з тих чи інших причин – виробництва на фірмах-підрядниках в Україні через два тижні може зупинитися і автомобільний концерн десь у Німеччині. Це ризик. Але це необґрунтований ризик, він сприймається як підвищений в результаті висвітлення подій в Україні німецькими ЗМІ.

Наведу приклад. На одному такому підприємстві з понад п'ятьма тисячами працівників за сімдесят кілометрів від Львова і за сімдесят – від західного кордону України все абсолютно спокійно. І навіть під час Майдану, в період масових протестів жодна з таких фірм не мала помітних збоїв виробництва.