Чи заборонять в Німеччині праворадикальну НДПН?

У вівторок, 17 січня Федеральний Конституційний суд винесе рішення у справі про заборону Націонал-демократичної партії Німеччини (НДПН). Праворадикалам закидають прагнення ліквідувати демократичний лад в країні - таке формулювання міститься у позові про заборону НДПН, поданому у 2013 році до суду Бундесратом (палатою німецького парламенту, де засідають представники федеральних земель).

"Палиця з двома кінцями"

Нинішній процес - це вже друга спроба заборонити НДПН. Першу було зроблено іще у 2003 році урядом соціал-демократів та зелених на чолі з канцлером Ґергардом Шредером (Gerhard Schröder). Однак тоді Конституційний суд відхилив позов після того, як стало відомо, що докази проти НДПН значною мірою були надані інформаторами, тобто членами партії (аж до самої верхівки), які співпрацювали з Федеральним відомством з охорони Конституції. Питання про те, чи є ультраправа НДПН ворожою до Конституції, тоді так і не розглянули по суті.

Цього разу дії Бундесрату вже призвели до того, що позов дійшов до стадії винесення рішення по суті. Після того, як інформатори Федерального відомства з охорони Конституції були заздалегідь відкликані з НДПН, у березні 2016 року Конституційний суд у місті Карлсруе розпочав слухання у справі про заборону партії. Бундестаг та уряд ФРН, які подали позов у 2003 році, цього разу не змогли долучитися до ініціативи палати федеральних земель: надто великими виявилися сумніви депутатів в успішному завершенні справи.

У тому, що у парламентаріїв були усі підстави для скептицизму, можна було переконатися під час судових слухань. Голова Конституційного суду Андреас Фоскуле (Andreas Voßkuhle) у своєму вступному виступі назвав заборону будь-якої партії "палицею з двома кінцями", пояснивши, що такий захід "обмежує свободу, щоб її ж і зберегти". Будь-який судовий процес про заборону як таку є "серйозним випробуванням для вільної демократичної правової держави", - підкреслив Фоскуле.

Позиції НПДН похитнулися

Втім, таку думку розділяють аж ніяк не усі. Наприклад, представник Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), прем’єр-міністр Саксонії Станіслав Тіллих (Stanislaw Tillich) назвав НПДН "основою мережі правих екстремістів". Настільки жорстке формулювання помітно контрастує навіть з оцінкою спецслужб. Федеральне відомство з охорони Конституції лише зазначає, що НПДН перебуває у затяжній кризі - стосовно кадрів, стратегії та шансів заручитися підтримкою виборців.

Позиції партії, яка була заснована у 1964 році, дійсно продовжують погіршуватися. На виборах до Ландтагу Саксонії у 2014 році їй не вдалося подолати бар’єр у п'ять відсотків, необхідних для потрапляння до земельного парламенту. А після виборів у вересні 2016 року НПДН не пройшла і до Ландтагу федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія, де була представлена до цього.

Такі невдачі позбавляють НПДН, зокрема, можливості отримати кошти з держбюджету як часткову компенсацію витрат на організацію виборчої кампанії. Через більш низькі доходи у правих екстремістів буде іще менше можливостей для проведення успішної агітації. Партія, яка натепер налічує близько 5000 членів, не має великого впливу і на комунальному рівні. З близько 230 тисяч депутатів місцевих органів влади по всій Німеччині лише близько 360 є членами НПДН.

Заборонити партію складно

Прибічники заборони партії вказують на її "спорідненість" з націонал-соціалізмом. Схожої думки дотримуються і судді. НДПН навряд чи вдасться відмежуватися і від обвинувачень у переслідуванні антиконституційних цілей. Попри це, партія може сподіватися на те, що справа обмежиться свого роду доганою. Цілком можливо, що суд визнає НДПН ворожою Конституції організацією, однак при цьому констатує, що загалом це не становить загрозу для німецької державності.

Заборонити політичну партію в Німеччині дуже складно, оскільки, як один з гарантів демократії, вона перебуває під особливим захистом Конституції. Згідно зі статтею 21-ю Основного закону ФРН, антиконституційною може бути визнана партія, яка прагне "нашкодити основам вільного демократичного устрою або ліквідувати його, або поставити під загрозу існування ФРН". Водночас, вплив НПДН настільки незначний, що партія навіть за бажання не в змозі це зробити.

Незадовго до винесення рішення судом в Карлсруе ультраправі, вочевидь, налаштовані по-бойовому. "Партія, яка не робить нічого протизаконного, не має бути заборонена у правовій державі", - підкреслює єдиний депутат Європарламенту від НДПН Удо Фогт (Udo Voigt) на сайті партії.

Альтернатива НДПН - "Праві" та "Третій шлях"

Якщо НДПН таки заборонять, вільну нішу готові зайняти інші праворадикальні сили - наприклад, "Праві" ("Die Rechte") та "Третій шлях" ("Der III. Weg"). Їх згадують у доповіді Федерального відомства з охорони Конституції за 2014 рік: спецслужби вважають, що обидві організації у майбутньому можуть стати притулком для неонацистів.

Якщо ж виявиться, що у НДПН більше немає майбутнього, її члени також можуть приєднатися до цих сил. При цьому варто зазначити, що межі між різними праворадикальними об’єднаннями Німеччини вельми розмиті. Ксенофобські та расистські висловлювання входять до традиційного репертуару як НПДН, так і антиісламського руху Pegida.

Однак є іще дедалі популярніша "Альтернатива для Німеччини" (АдН), яка робить ставку на неприязнь до біженців та шукачів притулку. Восени 2016 року, коли НПДН була змушена здати свій останній бастіон у Ландтазі федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія, один з головних кандидатів від партії Удо Пастерс (Udo Pastörs) побажав своїм суперникам з АдН успіхів. "Альтернатива для Німеччини" тоді потрапила до Ландтагу, отримавши 20,8 процентів голосів. При цьому Пастерс додав, що саме НДПН вдалося винести "важливі питання" у публічний простір. Обвинувачень у зв’язках з неонацистами АдН, схоже, не боїться.