Фільм «Антихрист»: суміш із жаху, крові та сексу

Кажуть, коли на Каннському кінофестивалі в травні відбувся прем’єрний показ фільму «Антихрист», дехто з глядачів втратив свідомість. Ті ж, хто залишився при пам’яті, одразу ж поділилися на два протилежні табори: тих, хто був у захваті від фільму, і тих, хто перебував у стані шоку.

Дискусії кінокритиків після фільму були такими ж екстремальними. Тепер, з виходом у німецький кінопрокат цього фільму, вони спалахнули з новою силою. Не в останню чергу через те, що саме тут, у Німеччині, фільм знімався і фінансувався.

Сюжет

Ларс фон Трієр розповідає історію одного подружжя. Вона – історик і письменниця, він – психотерапевт. Унаслідок трагічного збігу обставин сім’я втрачає дитину. Поки батьки займалися сексом, хлопчик відкрив дверцята свого манежика і випав з вікна. Після цих страшних подій жінка потрапляє до психіатричної лікарні. Її мучать відчай та почуття провини. Згодом її лікування бере на себе чоловік.

Подружжя переїжджає до заміського будинку в лісі. Власне, тут і розігрується драма двох людей, які опинилися наодинці. Тут відбуваються також найжорсткіші сцени фільму.

Це зовнішня канва стрічки «Антихрист». Усе це відомий датський режисер інсценує як містичний та міфологічний розвиток, переплетений з символічними відображеннями та архаїчними сценами насильства. Кульмінацією цієї символіки стає лисиця, яка промовляє до героїв: «Природа – це церква сатани».

Одіозний режисер

Ларс фон Трієр вже багато років вважається одним з найбільш інноваційних та сміливих режисерів світового кіно. У кожному зі своїх найвідоміших фільмів - «Розсікаючи хвилі», «Танцівниця в темряві», за який він отримав головний приз Каннського кінофестивалю 2000 року, чи «Догвіль» - Трієр постійно намагається перейти змістові та формальні межі, щоразу опиняючись у центрі дискусій.

Утім, в «Антихристі», як відзначають кінокритики, Ларс фон Трієр перевершив самого себе. Ще перед початком зйомок усе вказувало на депресивні настрої режисера, які, власне, й відобразилися у фільмі.

Критики розділилися на два протилежні табори. Одні хвалили його за відвагу показати речі, які ще не показувалися на великому екрані, за естетично вдало скомпоновані епізоди, а також за сміливість провокувати дебати. Інші казали, що це найгірший фільм жахів для інтелектуалів. Він показує кров, сперму, геніталії, кістки – тобто все те, що має викликати шок та огиду замість переосмислення.

Автори: Йохен Кюртен / Христина Ніколайчук

Редактор:Наталя Неділько