Футбол серед сліпих: „Вражає, як віртуозно вони грають”
30 травня 2006 р.
Переможцем цьогорічного турніру стала команда сліпих з Іспанії. У фінальному поєдинку іспанці обіграли бразильців з рахунком 1:0. Незважаючи на пов”язку на очах, пруткий Марсело Росадо Карраско штурмом взяв ворота супреника, забивши вирішального м”яча. Під час першого в Німеччині міжнародного футбольного турніру серед сліпих команди з Іспанії, Франції, Великобританії та Бразилії продемонстрували неабияку віртуозність, приємно вразивши зрячих вболівальників:
„Я в захваті – передусім від такого вкрай високого темпу самої гри. Я навіть ніколи не гадала, що подібне взагалі можливе. Якщо мені зав”язати очі й випустити на поле, то напевне я постійно падала б. Просто вражає, як швидко все відбувається і як віртуозно вони грають.”
У сліпому футболі команди складаються з п”яти гравців. Серед них зрячим є лише голкіпер. Він не тільки захищає ворота, але також вигуками допомагає своїм сліпим колегам орієнтуватися на полі. До речі, воротарю під час такої гри не дозволяється полишати штрафний майданчик. Матч складається з двох таймів по 25 хвилин. І ще одна відмінність від традиційного футболу - сліпі грають м”ячем з брязкальцями, що дозволяє його краще чути. Про інші особливості футболу серед сліпих розповідає Райнгард Танк з Об”єднання соціальних організацій Німеччини, який допомагав організовувати турнір у Берліні:
„Тут немає аутів, а значить немає й вкидань з лінії поля. Поле оточене щитами. Як у футзалі, об них теж можна грати. Крім того, гравці інколи використовують щити для орієнтації навпомацки. Сам майданчик менший, ніж зазвичай - 40 на 20 метрів. Кожна команда складається з п”яти гравців. Тренери команд стоять за воротами суперника. Їм дозволено вигуками допомагати гравцям. Коли б”ється, наприклад, пенальті, тоді тренер підходить до воріт і стукає по штанзі, щоб гравець зорієнтувався, в якому напрямку треба бити.”
Орієнтуватися команді сліпих допомагає ще один помічник, який стоїть збоку поля. Він підказує гравцям, наприклад, напрямок, в якому треба бігти, або хто якраз тримає м”яча. Гравці теж спілкуються між собою за допомогою вигуків. Але попри все, не вдається повністю уникнути досить жорстких та болісних зіткнень на полі. На щастя, під час турніру в Берліні обійшлося без серйозних травм. Насолоду від гри отримав і Раймунд Геннінґ, який теж є сліпим:
„Чесно кажучи, гра бразильців та іспанців справила на мене велике враження. Принаймні так сприйняв її я. Вони виробляють з м”ячем все, що завгодно. Вже сам стиль гри видає їхню південну ментальність. Вони вміють застосувати найрізноманітніші трюки, щоб ввести в оману противника. І при цьому йдеться про сліпих футболістів – просто чудово.”
Геннінґ визнав, що із задоволенням і сам зіграв би у футбол. Але, на жаль, Німеччина, яка вважається футбольною країною, поки що не має жодної команди сліпих. У цьому сенсі вона може дечому повчитися, скажімо, в Бразилії, де нараховується вже понад 52 такі команди. Райнгард Танк з Об”єднання соціальних організацій Німеччини переконаний, що незабаром і німецькі сліпі зможуть брати участь у футбольних першостях:
„Разом з Німецькою спортивною спілкою інвалідів, яка водначас виконує роль національного паролімпійського комітету, ми намагаємося також у Німеччині підняти футбол для сліпих. Зараз ми створюємо необхідні для цього структури, займаємося підготовкою тренерського складу, суддів. А вже після цього займемося підготовкою гравців.”
Як засвідчили палкі вболівальники на Олімпійському стадіоні, німцям теж не бракуватиме охочих спробувати свої сили у футболі для сліпих, який функціонує власне майже так само, як і традиційний футбол: круглого м”яча треба забити в прямокутні ворота.
Біанка фон дер Ау, Володимир Медяний