ФК Санкт-Паулі - новий магніт Бундесліґи

Цей клуб не має дорогих зірок у своєму складі та не може похвалитися титулами. Однак за його розвитком уважно стежать, за деякими оцінками, 19 мільйонів фанів по всій Німеччині. Не кожен сильний клуб Бундесліґи може похвалитись такими надходженнями від продажу футболок, значків, вимпелів та іншої символіки.

Принаймні точно не «Гамбург». Перша гамбурзька команда далеко не така популярна, як її міський конкурент ФК Санкт-Паулі. Але так було не завжди. На злеті кар’єри за клуб віддано вболівали хіба що жителі однойменного району Гамбурга. Відносний спортивний розквіт почався лише після Другої світової, коли у 1948 році команда потрапила до півфіналу німецького чемпіонату. У 1977-му Санкт-Паулі вдалося перейти до Бундесліґи, перемігши свого давнього конкурента «Гамбург». Втім, зачепитися в Бундеслізі надовго не вийшло. У 80-х команда знову «впала» у любительську Північну Оберліґу.

Пірати Північного моря

У вирі цих злетів і падінь, трапилась подія, що мала назавжди перевернути уявлення про команду. Сталося це на початку 80-х. Вигляд кварталу, на честь якого було названо футбольний клуб, змінювався. До Санкт-Паулі перебиралися молодь, студенти та панкі. Якось в одній з ігор на стадіоні Міллернтор, що належить клубу, фани-неформали підняли над трибунами піратський прапор. Зображення черепа з кістками настільки припало до душі громаді, що стало невід’ємним символом, а згодом і емблемою клубу. Це втілення бунтарського та бійцівського іміджу поклало початок міфу про бойовий дух команди.

У 90-х клуб вийшов у Другу лігу. А 20 травня 2001 року ФК Санкт-Паулі знов вдалося піднятися до Бундесліґи. 2002-й рік став легендарним для фанатів клубу через перемогу вдома над мюнхенською «Баварією» з рахунком 2:1. У фан-крамницях клубу одразу ж з’явилися в продажу майки зі слоганом «Переможець володаря кубку».

«Кампанія порятунку» рятує від падіння у прірву

Подальші ідеї щодо розкрутки іміджу команди належать президенту клубу, Корнеліусу «Корні» Літтманну (Corny Littmann). Актор, кабаретист та засновник театру на скандально відомій вулиці Гамбурга Репербан був обраний президентом клубу в 2003 році. На той час клуб був у жахливому спортивному та фінансовому стані, спустився до третьої ліги. За перші три тижні новий президент звільнив половину співробітників клубу, а також оголосив нову політику економії.

Першим кроком до рятування улюбленої команди (а Літтманн і до цього був фанатом Санкт-Паулі) стала акція продажу футболок з надписом «Рятувальна кампанія», а також продаж пива на вулиці Репербан під гаслом «Пиймо за Санкт-Паулі. Також було організовано товариський матч з мюнхенською «Баварією». Перед свистком судді на полі з’явився у футболці «Рятувальної кампанії» президент «Баварії» Улі Гьонесс (Uli Hoeneß), який привітав гравців та фанатів. Але епатаж тільки-но починався.

«Корні-Порні»

Приватне життя президента ФК Санкт-Паулі привертає більше уваги, ніж той факт, що він врятував клуб від банкрутства. Адже Корні Літтманн став першим (і поки єдиним) топ-менеджером в німецькому футболі, який визнав свою гомосексуальність. Коли він обійняв місце президента клубу, його не сприйняли всерйоз. Він був таким собі талісманом команди. Але новий президент одразу оголосив: я знаю, чого хоче публіка, я - гарний тактик та менеджер.

У керуванні клубом шоумен вдало комбінує вуличну культуру з бізнесом. Крім футбольного клубу, він керує гамбургським Театром Шмідта, балотувався у депутати від німецької Партії Зелених на виборах 1980 року до Бундестагу. Від початку своєї політичної діяльністі він товаришує з бургомістром Гамбурга, Оле фон Бойстом (Ole von Beust). Ця дружба футбольному клубу лише на користь.

Реконструкція стадіону

У 2006 році Літтманн за допомогою міста (вона становила понад 12 мільйонів євро) розпочав реконструкцію стадіону Міллернтор. З нагоди знесення головної трибуни було влаштовано велику прощальну вечірку, на яку прийшло 3000 фанатів. Перебудована арена вміщатиме 27,5 тисяч глядачів. Щоправда, завершити реконструкцію планується аж 2014 року. До нового сезону буде готова лише головна глядацька трибуна.

Звісно, надзвичайна ділова хватка Корні Літтманна, а тим паче – його підкреслена гомосексуальність (вихід на гей-парад у спідниці) не тішать серце неформальній фанській братії. Втім, ще уболівальників у Санкт-Паулі значно більше дратує те, що «Корні-Порні» робить з її овіяного духом свободи і спонтанності клубу - машину для заробляння грошей.

Літтманн відповідає фанам, що він не спекулянт - сутність клубу для нього вище за уявні економічні дивіденди. Тому і на новому стадіоні стоячих (тобто, доступніших) місць буде більше, аніж сидінь. Тому, як і раніше, ФК Санкт-Паулі зможе похвалитись, за визначенням «Шпіґеля», «найпрекраснішим ритуалом у німецькому футболі». Останні 7 хвилин перед початком кожного матчу на стадіоні не чути ані рекламних оголошень, ані об’яв через гучномовці. Лунають лише співи уболівальників, аж поки на полі з’являються команди під «Hells Bells» гурту AC/DC.

Несподівана відставка "головного архітектора"

Минулого тижня, 19 травня, 57-річний Корнеліус Літтманн пішов на безпрецедентний крок. Після семи років бездоганного менеджменту він несподівано склав із себе обов'язки президента ФК. І це через десять днів після виходу в Бундесліґу, на піку фінансової форми клубу. Літтманн заявив, що на цьому етапі свою місію вважає виконаною.

Автор: Юлія Шрайфель
Редактор: Захар Бутирський