Українські харчі шукають свою нішу у Німеччині
28 листопада 2019 р.
Частка експорту агропродовольчої продукції України на ринках держав Євросоюзу сягнула 33 відсотків і продовжує зростати. Німеччина є однією з шести найбільших держав Євросоюзу, які є лідерами імпорту української аграрної і харчової продукції. Серед них саме ФРН є найбільшим потенційним ринком Європи для українських товарів, кажуть українські і німецькі фахівці.
Перші успіхи українських харчів
Наразі до Німеччини Україна експортує аграрної і харчової продукції на суму понад 600 мільйонів доларів на рік. Від 2018 року спостерігається перевищення експорту українського продовольства до Німеччини над його імпортом. Найбільше з України на німецькі ринки надходить збіжжя та м'яса птиці. Але після підписання угоди про асоціацію з ЄС почав зростати експорт готової харчової продукції. За даними заступниці директора Інституту аграрної економіки Ольги Ходаківської, експорт олії зріс в 10 разів, збільшується постачання на німецькі ринки меду та екологічно чистих консервованих українських овочів і фруктів, здобуває свою нішу на ринку і морозиво.
Водночас, як зазначила Ходаківська, з'явилися нові види продуктів, які раніше взагалі на німецький ринок не експортувалися - малина, печериці, різні види горіхів. "В України є значний потенціал експортувати черешні, дині, кавуни, лохину, суниці, журавлину і навіть такі екзотичні плоди, як ківі, що їх стали вирощувати сільські господарства на заході України", - сказала Ходаківська.
Зростаючий попит на органічну продукцію
На відміну від українських аграріїв, німецькі фермери мають значні дотації від держави, а місцевий ринок дуже насичений харчами. Здавалося б, що шансів виходу на німецькі продовольчі ринки для українських виробників просто нема. Ольга Ходаківська в інтерв'ю DW визнала, що німецький продовольчий ринок "напівзакритий не лише щодо українських, а й і інших виробників". Але навіть за умов такого розвиненого ринку і виробництва там задовольняються далеко не всі потреби німецьких споживачів.
Зокрема, попит на органічну продукцію задоволений лише частково і невпинно зростає. Українські виробники зараз більш успішно експортують аграрну сировину, ніж готову продукцію. Головним бар'єром тут є намагання німецьких партнерів організовувати переробку і створення доданої вартості і нових робочих місць в своїй країні. "Водночас, вироблені без консервантів українські соки, джеми та желе вже користуються популярністю в Німеччині. Тому українцям слід шукати в Німеччині свої ніші", - переконана заступниця директора Інституту аграрної економіки.
Ринок з великими можливостями
На відміну від таких європейських держав, як Франція, де їжа є елементом національної культури, в Німеччині люди схильні більше грошей витрачати на подорожі, ніж на їжу. Тому в ФРГ утримуються найнижчі ціни на продовольство в ЄС. Проте німецький ринок залишається найбільшим ринком Європи, зазначив представник німецької компанії J.M. Wirtschaftsberatungsgesellschaft und Handels GmbH Томас Шіманн.
Він зазначив, що українські виробники можуть постачати свої товари німецьким роздрібним мережам, але це буде непросто. За словами Шіманна, зараз в Німеччині відбувається повільний процес поглинання дрібних торгівців великими торговельними концернами, такими як Rewe, Aldi, Metro, Lidl та іншими. Всі вони мають свої внутрішні правила і вимоги, які треба знати українцям, щоби успішно починати з ними свій бізнес.
Як продати німцям свій товар
Одні охоче візьмуть продукцію для продажу, інші будуть вимагати довести, що саме вона буде швидко розпродаватися. Одні укладають довгострокові контракти, інші їх переукладають щопівроку. Самі контракти відрізняються від українських тим, що у них дуже докладно прописані взаємні зобов'язання і штрафні санкції за порушення термінів постачання та інші деталі. Рахунки за постачання виставляються тільки в електронному вигляді і мають відповідати німецьким стандартам.
Але є й спільні для всіх вимоги, яких слід дотримуватися українським постачальникам на німецькому ринку. Зокрема, це неодмінно має бути зрозуміла німецькомовна етикетка, з якої покупець може легко зрозуміти, що саме він купує. Продукція, що постачається до німецьких торговельних мереж, має відповідати вимогам екологічної безпеки та подальшої утилізації упаковки і бути зареєстрована в так званих "зелених пунктах" (Grüner Punkt).