Українсько-китайський бізнес: багато декларацій і жодних проектів

Налагодити тісні економічні зв’язки з Китаєм намагався ще Леонід Кучма. Тоді влада хвалилася налагодженою співпрацею з КНР і начебто розпочатими спільними проектами. Утім, за часів президентства Віктора Ющенка політичні відносини Китаю з Україною повністю охололи, тож, економічну співпрацю довелося відкласти. Тепер «розігріти» економічний інтерес китайців до України намагається Віктор Янукович.

У вересні минулого року численна делегація високопосадовців і бізнесменів відвідала Пекін, де було підписано 13 двосторонніх документів. Віктор Янукович заявив, що оцінює сумарну вартість цих угод в 4 мільярди доларів і за два роки товарообіг між Україною і Китаєм повинен зрости до 10 мільярдів доларів. Однак за чотири місяці після відвідання українською стороною Піднебесної, інвестиційний китайський бум в Україні так і не розпочався.

Невигідна політика та погані умови ведення бізнесу – на заваді

Китайські інвестори висловили готовність вкладати капітал в будівництво швидкісного залізничного сполучення аеропорту «Бориспіль» з Києвом, розробку українського морського шельфу, зведення в Криму парогазової електростанції. Утім, досі реалізація деяких з цих проектів під питанням. Тож, експерти запідозрили, що в китайсько-українських відносинах з'явилася деяка напруженість через те, що, попри застереження Китаю, український представник, внаслідок тиску на Україну ЄС, таки взяв участь у церемонії нагородження Нобелівською премією ув'язненого китайського дисидента Лю Сяобо.

Окрім політики, непокоять китайських інвесторів і умови ведення бізнесу в Україні. Це пояснює те, що китайці обережно ставляться до інвестування в українську енергетику, сказав Deutsche Welle екс-міністр палива і енергетики України Юрій Продан. «Немає інформації, щоб хтось там технічне завдання на проект розробляв, або сам проект. Навіть якщо підписаний якийсь протокол, то це лише декларації про наміри. Бо ж інвестори вимагають сьогодні ринкового принципу на електричну енергію, наприклад, щоб вони могли забезпечити свої інвестиції. На жаль, у нас не до кінця все зроблене з точки зору ринкового регулювання».

Натомість голова Ділової ради «Україна-Китай» Валерій Коновалюк переконує, що хвилюватися немає підстав. Всі задекларовані угоди укладені. Бізнесмени з КНР розглядають можливість інвестицій не тільки в модернізацію української газотранспортної системи, а й в машинобудування, сільське господарство, українські морські порти та залізничні перевезення. «Зацікавленість китайської сторони відчувається виключно в тому, що Україна набуває реальної можливості створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом. А це є один із головних торгівельних партнерів Китаю», - запевнив Коновалюк в інтерв’ю Deutsche Welle.

Як не інвестиції, то хоча б досвід

За його словами, окрім інвестицій Україна може запозичити у КНР досвід реформування економіки, завдяки якому Китай за останні двадцять років здійснив «економічний прорив» у світі. «Є чому у них повчитись, а також використати можливості китайської співпраці для реконструкції наших металургійних активів. Треба ж нарешті створювати наукоємні технології, аби мати статус постіндустріальної країни», - впевнений голова Ділової ради «Україна-Китай».

Утім, оглядачі єдині в тому, що Україна пропонує для китайських інвесторів не ті галузі для пріоритетної співпраці. Адже важка промисловість вже не така актуальна для Китаю, як сільське господарство: через щорічне збільшення населення, Китай буде змушений шукати можливості задовольнити попит на продукти харчування для своїх громадян. Тож, спільні проекти у сільському господарстві були б вигіднішими як для української, так і для китайської сторони. Наразі в 2010 році товарообіг між країнами склав не більше 6 мільярдів доларів. Зараз китайські інвестиції складають близько 0,01% (приблизно 11 мільйонів доларів).

Автор: Лілія Гришко
Редактор: Тетяна Бондаренко