Томас Манн. "Будденброки"

Хто б міг подумати! Амбіційний 26-річний молодик без атестату пише похмурий фоліант вагою з кілограм. "Я не надто в захваті", - каже про рукопис видавець. Але все-таки друкує книжку: радше зі співчуття, аніж зі сподівання заробити гроші. Роман досягає нечуваного успіху.

Для багатьох читачів і читачок "Будденброки" Томаса Манна (Thomas Mann) - роман номер 1 про німецьке суспільство. Цей роман нині зараховують до класики німецької літератури, а його автор у 1929 році отримав Нобелівську премію з літератури. Світова слава, міжнародний бестселер, обов'язкове чтиво. Вимовляємо "Томас Манн", думаємо про "Будденброків". А чому, власне?

Натхнення з власної біографії

Може, річ у тім, що автор і деякі персонажі мають багато спільного? Томас Манн народився в заможній родині торговців у Любеку. Юнак, який керувався мистецькими ідеалами, не надто пасував до міщанського середовища. Він не виправдав очікувань і не зміг очолити сімейний бізнес після смерті батька. Манн зазнав чимало глузувань і мусив боротися за свою життєву позицію, як і персонаж "Будденброків" Ганно. Письменник черпав натхнення із власного життя, працюючи над дебютним твором.

Здаватися чи бути

У "Будденброках" жодного разу не згадується Любек, але чимало людей із рідного міста письменника глибоко образилися. Картини, які намалював автор, зовсім не нагадують ідилію з поштової листівки. Ми радше бачимо місто, де дуже важко поєднуються традиції й сучасність.

Цю суперечність відображає кожен персонаж роману. Ніщо не є таким, яким здається. Автор натякає на скепсис уже на початку тексту. Одного жовтневого четверга 1835 року родина Будденброків традиційно збирається на пізній обід.

"Гості й господарі сиділи на важких стільцях із високими спинками, їли важкими срібними виделками важкі поживні страви, запивали їх густим добрим вином і неквапом перекидалися словами. Незабаром мова зайшла про торгівлю і всі потроху перейшли на місцевий діалект; у його важких, смачних зворотах було більше стислої діловитості, показної недбалості, а іноді й добросердої самоіронії".

Величний крах

Ось глава сімейної фірми Йоганн Будденброк, ось його дружина, син Жан із власною родиною, який обіймає посаду консула. За столом сидять і внуки - замріяна Тоні, бунтівний Крістіан і найстарший, Томас. Саме на його плечі впаде тягар продовження родинної традиції (байдуже, якою ціною). Навколо цієї родини та кількох її поколінь і розгортається історія.

Престиж і заможність родини Будденброків - омана. Автор знову і знову натякає на сумний кінець. Персонажі намагаються ухвалювати економічно правильні рішення, але щоразу зазнають фінансових, психологічних, особистих невдач. Діти - Тоні та Томас - закохуються в нерівню і не знаходять сили відстояти свій вибір перед батьками. Заради блага родини вони одружуються за розрахунком. Саме з цих шлюбів і починається катастрофа.

Мова як дзеркало

Томас Манн рано захопився песимістичними ідеями Артура Шопенгауера про "сліпу волю". Це відчувається і в "Будденброках": для династії немає порятунку. Вони багато говорять про почуття й мораль, але думають переважно про гроші. Крах, руїна і навіть смерть видаються єдиним можливим кінцем.

Томас Манн охоче підкреслює цю безвихідь різними стилістичними засобами й образами, а також мовою персонажів: французькими слівцями, якими щедро пересипають своє мовлення Будденброки, та грубим вуличним жаргоном, яким балакають слуги.

Автор віртуозно диригує цим багатоголосим хором і створює суспільну панораму ХІХ століття. Бундючні Будденброки здаються пережитком давно минулого часу, нездатним адаптуватися до життєвого прогресу.

Водночас розлога оповідь не захлинається надлишком власної естетики. Усе це завдяки хисту Томаса Манна. Він вдихнув життя у кожного з численних персонажів. Життя, сповнене труднощів, суперечностей і двозначностей.

Читаючи "Будденброків", мимоволі відчуваєш до них емпатію. Напевно, саме це й робить із випадкових читачів і читачок допитливих поціновувачів творчості Манна.

Український переклад "Будденброків" надрукувало в 1973 році видавництво "Дніпро". Роман можна знайти в бібліотеках. 

Томас Манн народився в 1875 році в заможній родині торговців у Любеку. "Я містянин, громадянин, дитина і правнук німецької міщанської культури", - казав він про себе.

Окрім Нобелівської премії з літератури, Томас Манн здобув чимало інших нагород за свою масштабну літературну творчість (новела "Смерть у Венеції" (1911), роман "Чарівна гора" (1924), тетралогія "Йосип і його брати" (1933-1943)).

У 1933 році Манн виїхав до Швейцарії, у 1938-му - до США. Там письменник виголосив десятки радіопромов для німецьких слухачів, у яких критикував націонал-соціалізм.

У 1952 році Манн повернувся до Швейцарії. Письменник помер у 1955 році в Цюриху.