1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Кишенькові сепаратисти

Каріна Оганесян, Донецьк11 квітня 2014 р.

Ті, хто штурмує державні установи, відстоюють не власну позицію, впевнені оглядачі. Головне питання – чиї накази вони виконують? Адже у дестабілізації регіону, схоже, зацікавлений не тільки Кремль.

https://p.dw.com/p/1BgYZ
Проросійські демонстранти в Донецьку
Проросійські демонстранти в Донецьку захопили будівлю ОДАФото: picture-alliance/dpa

Ідея виходу зі складу України і приєднання до Росії насправді мало кого приваблює на Донеччині: лише 18,2 відсотків мешканців Донецька виступають за це. Більше половини донеччан (65,7 відсотків) хочуть жити в єдиній Україні. Принаймні це засвідчили результати соціологічного опитування, що проводив у березні Донецький інститут соціальних досліджень і політичного аналізу.

Утім, саме ідея сепаратизму активно розкручується групою людей, що називають себе представниками проросійських громадських організацій. З них більш-менш на слуху лише "Донецька республіка". А от прізвище її засновника, Андрія Пургіна, досі було відоме хіба що співробітникам СБУ.

"Масштаб не той"

"Це - ідейне крило радикальних проросійських сил, яке раніше не мало жодного впливу в місцевому політикумі, - розповів Deutsche Welle журналіст інтернет-видання "Донецька правда" Віталій Сизов. Він провів власне дослідження на підставі відкритих джерел, судових рішень та інсайдерської інформації про те, що з себе представляє проросійський рух в Донецьку.

Якщо брати ідейне крило сепаратистів, то це декілька сотень людей, які пропагують українофобські погляди, сепаратизм та возз’єднання з Росією, каже Сизов. За словами журналіста, керівники сепаратистів мають контакти з Росією, депутатами Держдуми, Євразійським союзом молоді. Через них і проводиться координація сепаратистського руху на сході України. Тобто декілька сотень ідейних, декілька сотень проплачених, однак масштаб явно не той, щоб дестабілізувати ситуацію в регіоні, де все контролюється Партією регіонів, зазначає оглядач.

Фінансові потоки від олігархів-утікачів

З одного боку, в Україні має свої інтереси Кремль, а з іншого - екс-президент та біглі олігархи, каже Віталій Сизов. До тих, хто є головними спонсорами компанії з дестабілізації, він відносить, в першу чергу, Віктора Януковича та Андрія Клюєва, не виключає і причетності екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та колишнього генпрокурора Віктора Пшонки.

За повідомленнями ЗМІ, відома українська журналістка Тетяна Чорновол, яка нині в уряді займається антикорупційними питаннями, в кулуарах парламенту днями заявила, що сепаратистів на сході України фінансує Юра Енакієвський (Юрій Іванющенко). Це персона, яку пов’язують з бізнес - сім’єю Януковича. За словами Чорновол, сам Єнакієвський перебуває за кордоном, а фінансування здійснює через свого представника - кримінального авторитета.

Практично всі опитані Deutsche Welle експерти схильні вважати, що найбільша фінансова підтримка для дестабілізації в Україні здійснюється саме біглим оточенням Януковича та безпосередньо екс-президентом. "Ну навіщо Путіну витрачати власні гроші? Чому не витрачати тому ж самому Путіну гроші того, хто передусім своїм життям зацікавлений в цьому", - поділився своїми міркуваннями з Deutsche Welle голова обласного Комітету виборців України Сергій Ткаченко.

Прибічники залишаються у вотчині

На думку керівника Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу Володимира Кіпеня, безперечно, що вплив мають сили, які зараз знаходяться в Росії, – екс-президент та його син Олександр. "Він (Янукович - Ред.) мав у Донецьку великі зв’язки і великі можливості. І ці можливості, звичайно, ніхто не порушив".

Певний вплив має і місцева влада, каже експерт. Її бажання - використовуючи дестабілізацію, залишити собі свою вотчину, припускає Кіпень. Тобто наразі місцеві еліти намагаються реалізувати такий самий сценарій, як в 2005 році при Ющенку, коли центральна влада віддала Донецьк на відкуп так званим "донецьким", нагадує Володимир Кіпень. Мовляв, зважаючи на це, зрозумілими стають і дії місцевих правоохоронців: "Правоохоронна система залишається точно так же прибічником Януковича. Вона контролюються міністром Аваковим скоріше номінально, а реально - місцевою елітою", - зазначає Кіпень.

Дестабілізація як шантаж

Місцева "еліта" знаходиться в системі торгів з новою владою, - каже і Сергій Ткаченко. "Торги йдуть за гарантії власної безпеки, збереження фінансового статусу. Підігріваючи сепаратистські настрої, місцеві еліти таким чином шантажують Київ, даючи зрозуміти, що тільки вони можуть керувати ситуацією на Донбасі, а стороннім тут не впоратися. Це їхній козир в торгах за преференції. І зовсім не малочисельні проросійські організації, а саме Партія регіонів - вагомий тіньовий гравець, який грає свою скрипку, намагаючись балансувати між поняттями бюджетний федералізм, сепаратизм, радикалізм". Адже місцева влада володіє величезним досвідом використання адмінресурсу. А мобілізувати обурення населення в умовах економічної кризи, з врахуванням величезного стрибка цін - не складне завдання для "регіоналів".

Чи закінчені торги?

За роки правління Партії регіонів в Донбасі посади, бізнес і гроші сконцентрувалися в одних руках. Модель місцевих еліт вибудовувалася так, що партійний функціонер, місцевий посадовець та бізнесмен, як правило, виступали в одному обличчі і мали усі важелі впливу: і політичні, і адміністративні, і фінансові. Наразі абсолютно нічого не змінилося, каже Ткаченко.

Рінат Ахметов - посередник із власними інтересами
Рінат Ахметов - посередник із власними інтересамиФото: picture-alliance/dpa

Призначення на пост губернатора, хоча і ставленика нової влади, олігарха Сергія Тарути серйозно не впливає на вибудовану роками модель. Адже в будь-якому разі й сама кандидатура Тарути з найбільшою вірогідністю була узгоджена з іншим донецьким олігархом - Рінатом Ахметовим, тож наразі залишається ще під питанням, наскільки самостійну політику може проводити новий губернатор, каже Ткаченко. За словами експерта, скоріш за все, домовленості між ними є і вони мають спільне уявлення про подальші кроки.

У даному контексті доволі демонстративною виглядає позиція Ріната Ахметова в урегулюванні конфлікту, зазначають експерти. Адже його головний життєвий принцип зазвичай - тримати баланс і знаходитися рівновіддалено від усіх конфліктуючих сторін. Тож несподіванкою стало те, що Ахметов раптом взяв на себе роль рятівника Донбасу, пішовши на переговори з людьми, які захопили адмінбудівлі в Донецьку. На погляд Ткаченка, таку поведінку Ахметова можна розцінити, зокрема, як спробу демонстрації власної лояльності до нової влади. "Це може свідчити, що конфліктна ситуація вже вирішена, що місцеві еліти вже домовилися з новою владою. І найближчим часом осередок нестабільності та радикалізму буде усунутий", - припускає Ткаченко.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій