Росія і Китай - два нерівноцінні партнери

Президент Росії Володимир Путін під час свого візиту до Пекіна у квітні цього року тріумфально оголосив, що обсяг двосторонньої торгівлі між РФ і Китаєм за підсумками 2018 року перевищив 100 мільярдів доларів США. "Китай є нашим стратегічним партнером", - заявив тоді російський президент. У середу, 5 червня, він знову зустрічається з лідером КНР Сі Цзіньпіном - цього разу під час міжнародного економічного форуму, що проходить у Санкт-Петербурзі. Це буде їхня вже 28-ма зустріч за останні шість років, тому обидва лідери добре знають один одного.

Під час нинішнього саміту Китай і Росія планують підписати 30 угод про співпрацю. Посол Китаю у РФ Лі Хуей у своїх виступах під час публічних заходів постійно наголошує на тому, що дві країни тісно співпрацюють на дипломатичному рівні з багатьох питань. І справді, Китай та Росія, які є постійними членами Ради Безпеки ООН, часто об'єднують свої зусилля - зазвичай, для того, аби протистояти ініціативам країн Заходу. Зокрема, вони протистоять ініціантивам США та Євросоюзу щодо припинення війни у Сирії та сприяння демократії у Венесуелі. "Ми відкидаємо односторонні дії", - каже Лі Хуей. Це можна трактувати наступним чином: Китай і Росія борються проти усього того, що вони сприймають як прояв "гегемонії США".

Дисбаланс у торгівлі

У 2019 році торгівля між Росією та Китаєм пожвавилася, на чому охоче наголошують уряди обох держав. Але при цьому у Москві неохоче зізнаються, що це партнерство зовсім не є рівноцінним. Росія експортує до КНР насамперед сировину - нафту, газ, вугілля та деревину. А імпортує з Китаю - автомобілі, техніку та споживчі товарі. При цьому частка російського ринку в структурі зовнішньої торгівлі Китаю становить лише 1,9 відсотка. Більшість своїх товарів Китай продає до США та країн ЄС.

Натомість часта Китаю у зовнішньоторгівельному балансі Росії становить 15 відсотків. У 2010 році Китай за обсягом торгівлі з РФ навіть обійшов Німеччину та став лідером. А з 2014 року Росія економічно та політично переорієнтувалася на Китай та інші країни Азії. І це, безумовно, є, серед іншого, наслідком західних економічних санкції стосовно Росії. І, враховуючи те, що мінський процес щодо врегулювання конфлікту на сході України й далі перебуває у глухому куті, передумов для зняття санкцій з Росії у найближчому майбутньому не простежується.

Як Росія вважає західні санкції несправедливими, так само скаржиться й Китай. Але не через санкції, а через загрозу торговельної війни зі США. Декан факультету світової економіки и світової політики російського Національного дослідницького університету "Вища школа економіки" Сергій Караганов вважає, що Китай і Росія об'єднують свої зусилля, оскільки відчувають загрозу з боку Заходу. У розмові з DW експерт пригадує, як ще на початку 1990-х років він радив Росії орієнтуватися у зовнішній політиці і торгівлі на Азію. Але тоді його порад у Кремлі не дослухалися, стверджує Караганов.

У 2001 році він був призначений радником глави адміністрації президента РФ з питань зовнішньої політики. Але, за словами Караганова, нині, як і раніше, більша частина московської еліти досі не довіряє Китаю. "Кремль не ставить усе лише на китайську карту", - каже експерт. За його словами, Росія розвиває свої відносини також з Індією, Південною Кореєю, Японією та іншими країнами Азії.

Військова співпраця та інфраструктурні проєкти

Китай і РФ також співпрацюють у військовій сфері. У вересні 2018 року вони спільно проводили військові навчання "Восток 2018", у яких взяли участь 300 тисяч російських та три тисячі китайських військових.

Крім того, Росія продовжує експортувати зброю до Китаю попри те, що Пекін сам виробляє дедалі більше озброєнь. Насамперед Китай дуже швидкими темпами розвиває свій військово-морський флот.

Під час зустрічі у Санкт-Петербурзі Путін та Сі, зокрема, мають намір обговорити розвиток інфраструктури вздовж 4000-кілометрового кордону між двома державами. І Китай, на відміну від свого північного сусіда, має кошти для таких проєктів. Для прикладу, нещодавно Китай оперативно завершив будівництво своєї частини мосту через річку Амур, якою на Далекому Сході пролягає кордон між двома країнами. Але завершення будівництва цього мосту з російського боку кордону постійно відкладається - насамперед, через брак коштів на це.