Ракове цунамі: науковці готуються

З 20 по 24 вересня в Берліні проходила європейська конференція з питань раку. 15 тисяч фахівців із різних країн обговорювали результати нових досліджень і найдієвіші методики лікування.

Якщо в промислово розвинених країнах на боротьбу з цією хворобою кинуті найкращі фахові сили й мільйонні кошти, то в «третьому світі» чинити опір раку дуже важко. «Країни, що розвиваються, потерпатимуть від лиха найбільше, - каже професор медицини Оксфордського університету (Великобританія) Девід Керр. – Через зміну стилю життя, мутацію інфекцій та старіння населення. А також – через недостатньо розвинену інфраструктуру та обмежене фінансування медицини».

Девід Керр тривалий час працював у Африці й сам зіштовхнувся з усіма цими проблемами. Приміром, у Гані на медичну допомогу на кожного мешканця виділяється близько 10 доларів на рік. За таких умов фахівцям неможливо навіть наблизитися до західних стандартів лікування. «Коли пацієнти з раком на останній стадії скаржаться на нестерпний біль, а в моєму розпорядженні є лише парацетамол та аспірин, я не в силах їм допомогти, - каже британський лікар. – Нам потрібна всеохоплююча онкологічна програма, широкий план дій у всьому спектрі онкології. Це колосальна робота. І ми маємо розпочати її зараз, адже кількість захворювань на рак у незаможних країнах в найближчі десять років подвоїться».

Надія є...

Невтішні прогнози спонукають учених до ще активніших пошуків. Методики лікування стають в цілому точнішими, індивідуальнішими й такими, що завдають значно менше шкоди. З одного боку, завдяки дедалі кращим технологіям опромінення. Сьогодні можливо знищувати ракові клітини на ділянках шиї, голови чи простати, не пошкоджуючи прилеглих тканин. З іншого, великі сподівання покладають на галузь молекулярних досліджень. Відстежуючи процеси розвитку ракових клітин, науковці шукають способи припинення їхнього розмноження.

За останні десять років вдалося дізнатися багато про природу пухлин завдяки вивченню так званих «ракових генів». «Коли ми починаємо щось краще розуміти, ми можемо цілеспрямовано на це впливати, а також розробляти медикаменти націленої дії», - каже професор Петер Шлаґ із Центру онкології сучасності берлінської клініки Charite. Перші дієві медикаменти вже створені для лікування певних різновидів раку легенів. Над іще 200 субстанціями для молекулярної терапії сьогодні працюють науковці цілого світу.

Золоті ліки

Відомо, що від того, наскільки рано вдасться визначити рак, залежать шанси на порятунок життя хворого. Нові можливості діагностики можуть з’явитися завдяки раніше невідомим властивостям наночасток золота, які майже випадково були відкриті тайванськими вченими 1997 року. А технологія їхнього отримання запропонована лише декілька років тому. Золоті «нанопалички» (частки завбільшки усього 20-40 нм) здатні надзвичайно ефективно поглинати світлове випромінювання широкого спектру. Цим властивостям знайдеться застосування не лише в техниці, але й у медицині, пророкують учені. Зокрема, для ранньої діагностики раку простати.

Відповідні дослідження вже проводить Інститут біомедичних технологій імені Фраунгофера в місті Санкт-Інґберґ (Саарланд, Німеччина). Для того, щоб виявити ракові клітини, пацієнтові вводять в кров фізрозчин із невеликою концентрацією золотих «нанопаличок», на які нанесені ракові антитіла. Після цього на досліджуваний орган спрямовують інфрачервоний лазер. «Світло лазера поглинається наночастками золота, при цьому вони випромінюють ультразвукові й теплові хвилі, які реєструє спеціальний сенсор, - описує механізм діагностики науковий співробітник Інституту Івонна Коль. – Перевага цього методу в тому, що він дозволяє подивитися глибше під шкіру, побачити пухлини й метастази в глибоких тканинах, що неможливо за умов звичайної сонографії».

Золото, сподіваються науковці, допоможе також у лікуванні раку. Професор нанотехнологій Майкл Кортні з Технічного університету Сіднея так розповідає про «золоту» терапію: «Ми могли б вводити «нанопалички» золота в пухлинну тканину, а потім опромінювати їх інфрачервоним лазером з певною довжиною хвилі. Завдяки цьому наночастки сильно розжарювалися б і знищували прилеглі ракові клітини». Але це поки лише ідея. Чекати на запровадження такого методу терапії в клінічній практиці не варто раніше ніж через вісім років.

Диво-пальці

Іще одна інноваційна методика діагностики стосується жіночої онкології, зокрема раку молочної залози. Щороку ця хвороба забирає по цілій планеті 400 тисяч життів. В Україні, за деякими даними, помирає понад 8 тисяч жінок, у Німеччині - майже 20 тисяч. Ці цифри суттєво зменшилися б, якби вчасно проводилися профілактичні обстеження, й пацієнтки не зверталися б до лікарів запізно. Окрім мамографії та ультразвукової діагностики - традиційних способів визначення хвороби - жінкам радять регулярно робити пальпацію (промацування тканин пальцями). Вона й досі вважається ефективним методом діагностики. Гінеколог Франк Гофман з міста Дуйсбурґ (Північний Рейн-Вестфалія) для більшої дієвості процедури вирішив використовувати здібності сліпих жінок. Адже дотик для них – один із основних чуттєвих контактів зі світом, тож їхні пальці чутливіші до пухлин, аніж пальці зрячих людей.

Марія-Луїза Фоль осліпла в зрілому віці через глаукому. У клініці доктора Гофмана вона працює вже рік. А до цього пройшла спеціальні дев’ятимісячні курси «пальпаторів» у місті Дюрен. «Ми вивчали спочатку теорію, анатомію жіночих грудей, а також терапію й діагностування патологій молочної залози. А ще – правила комунікації з пацієнтом», - розповідає Марія-Луїза Фоль. Пальпація лікарем і таким вузьким фахівцем – досить різні речі. Лікар, за хронічного браку часу, для процедури має зазвичай декілька хвилин, а до «пальпатора» пацієнтка приходить на півгодини, а то й більше. Окрім проведення власне діагностики, Марія-Луїза часто психологічно підтримує жінок, які бояться почути від неї погану новину. «Перед пальпацією я розпитую жінку, вивчаю історію хвороби. І тоді я вже знаю, чи були в неї в роду інші випадки раку грудей, - каже сліпа помічниця. –Страх пацієнток перед моїми висновками зрозумілий. Але я намагаюся їх заспокоїти, створивши теплу й довірливу атмосферу».

Доктор Гофман сподівається, що його приклад наслідуватимуть також інші гінекологи. Адже ефективність його методики - вже доведений факт: «Те, що ці жінки визначають пухлини не гірше за лікарів із повною медичною освітою, ми вже бачимо. Більше того, вони вже виявляли чимало патологій, які гінекологи не помічали».

Були випадки, коли незряча помічниця діагностувала зміни в тканинах, які не перевищували міліметра. Використання такої «сліпої пальпації» лікар вважає за доцільне особливо серед молодих жінок, які в Німеччині не підлягають обов’язковому мамографічному обстеженню, як жінки після 50 років. «Пальпатори» можуть бути в пригоді й для роботи в країнах, що розвиваються, де бракує технічних можливостей для діагностування раку. Зрештою, у цієї методики є ще один плюс: вона може частково розв’язати проблему пошуку роботи сліпими жінками.

Автор: Данило Білик

Редактор: Ганна Філіпп