Пункт призначення - Донецьк: постріли на "нічиїй" землі

Вечір, пронизливий вітер, пропускний пункт "Мар'їнка". Поруч - колона білих позашляховиків ОБСЄ. До Донецька - близько 25 кілометрів.

В одному з автомобілів сидить швейцарський дипломат Александер Гуґ, перший заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні. Його мета - на власні очі побачити, чи прогресує нарешті розведення військ. Ми супроводжуємо його в цій поїздці.

У нас є письмовий дозвіл від прес-центру "ДНР" і домовленість про інтерв'ю з речником сепаратистів у понеділок, 12 грудня. Окрім того, ми їдемо на контрольовані бойовиками території на запрошення ОБСЄ.

"Радійте, що можете звідси поїхати"

Усе це не справляє жодного враження на сердиту людину в формі. Його російський камуфляж - зовсім новий, без іменної таблички, тільки з чорно-синьо-червоною нашивкою сепаратистів. Чоловік у формі каже, що "спецслужба "ДНР" забороняє нам в'їзд. "Можете радіти, що взагалі звідси їдете", - погрожує він. Так звучить голос свавілля.

Контрольно-пропускні пункти в'їзду-виїзду між районами, контрольованими сепаратистами, та українською територією зачиняються о 17 годині. Уже за 18, тож наша поїздка на "нічиїй" землі перетворюється на поїздку в невідоме. Праворуч і ліворуч від траси видніються таблички: "Обережно! Міни!" Час від часу десь далеко, на півдні, можна розрізнити вогненні "хвости" артилерійських снарядів. За сотню метрів до першого українського блокпосту стоять кілька автомобілів.

Водії, загорнуті в ковдри, скоцюрбилися в автомобілях. Вони не встигли до закриття пункту пропуску, вирішили ризикнути й лишилися у пронизливо холодну ніч на цій території, аби вранці не чекати годинами і проїхати першими з України в Україну. Межу, яка офіційно зовсім не межа, останніми місяцями дедалі більше розбудовують. З контрольованого урядом боку контроль останнім часом теж дуже жорсткий.

Попереджувальні постріли

Ми не хочемо ночувати в машині посеред "нічиєї" землі. Надворі - мінус п'ять. Водій вимикає мотор, інакше ми не чутимемо, що відбувається довкола. Микола Бердник, продюсер DW і організатор поїздки, телефонує до штабу українських військ, ОБСЄ, Держприкордонслужби… За годину українські військові можуть пропустити нас.

Дуже повільно ми під'їжджаємо до посту. Раптово чуємо залп із автомата Калашникова десь зовсім попереду. Попереджувальні постріли. До автомобіля підходять двоє солдатів, один із них каже: "Нам потрібно кілька хвилин, щоб прибрати міни, перш ніж ви поїдете далі". Інший вибачається за постріли.

Невдовзі пригода закінчується. Ми знаходимо місце для ночівлі неподалік лінії розмежування і водночас доволі далеко від фронту, щоб не чути стрілянину. Александер Гуґ скаржиться в заяві, яку надіслав нам електронною поштою, що свободу пересування обмежено вздовж усієї лінії зіткнення. "ОБСЄ наголошує на необхідності простіших правил перетину кордону", - пише Гуґ. Такі правила не завадили б і журналістам.