В Україні готуються зцілювати наслідки психологічних травм

У членів екзаменаційної комісії спочатку летіли родзинки, а потім - запитання: "Як ви оцінюєте поведінку і що думаєте про людину, яка так вчинила?" Саме так Вікторія Мельниченко - випускниця першої в Україні міжнародної школи педагогіки травми - починає презентацію своєї дипломної роботи. Вікторія просить екзаменаторів уявити, що такий вчинок здійснила дитина у школі. Нескладно уявити, якою буде реакція вчителів.

"Важливо пам'ятати, що налякана дитина може здійснювати вчинки, які можуть справді лякати", - говорить Вікторія Мельниченко, психологиня з багаторічним стажем, яка працює з прийомними сім'ями та всиновителями по всій Україні. Така поведінка - результат травматичних для психіки ситуацій, які дитина пережила. І перше, що потрібно зробити, - дати дитині почуття безпеки, позбавити від страху та заспокоїти. "Превентивна увага, - каже Вікторія, - ось моя формула роботи, саме з неї починаються довірливі стосунки дитини та дорослого. Зверніть увагу на дитину раніше, ніж вона почне кидати у вас родзинками".

Школа педагогіки травми     

"Педагогіка травми - це безперервний психотерапевтичний процес, який складається з поєднання різних методик, що базуються на знаннях в сфері психотерапії та психотравматології", - розповідає в інтерв'ю DW засновник школи педагогіки травми Марек Внук із Швейцарії. Протягом 17 років він працює в Україні з дітьми, які залишились без батьківської уваги та опіки.

Марек Внук підкреслює, що головна мета його діяльності - допомогти педагогам, прийомним батькам, вихователям у дитбудинках та інтернатах зрозуміти, чого потребує дитина, яка отримала психологічну травму: "Помилково вважати, що час усе лікує. Травму завдали люди, і зцілити її можуть лише люди". 

Принципи педагогіки травми вже використовуються на практиці. Зокрема у Київській області Марек Внук заснував дитячий центр соціальної реабілітації Sunshine і створив Центр розвитку компетентності в педагогіці травми. Рік тому на базі цього центру була відкрита перша в Україні школа педагогіки травми, де проходили навчання 16 осіб з різних областей України, - це психологи з практикою, педагоги, що працюють із дітьми, прийомними сім'ями і усиновителями. Перша десятка випускників представила в кінці квітня свої дипломні проекти в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (КНУ імені Шевченка).

"Травмоване все суспільство"

За словами Олени Чуйко, докторки психологічних наук, професорки, завідувачки кафедрою соціальної реабілітації і соціальної педагогіки КНУ імені Шевченка, раніше українські психологи орієнтувалися на психоаналітичний підхід, але сьогодні мова йде психологію соціальної травми, травми соціальної дії: "Це означає, що травмовано не окремого індивіда, а все суспільство загалом. І методи нашої роботи розповсюджуються на допомогу суспільству в цілому. Це цілісний контент, він стосується певних установок, настроїв, на які ми теж впливаємо і які ми формуємо".

За словами Чуйко, воєнні дії на Сході України призвели до того, що у фокусі уваги українських психологів з'явилися нові категорії людей, що потребують професійної допомоги: це внутрішньо переміщені особи, діти загиблих військових, сім'ї військовослужбовців. Крім того, проблема дітей, які залишилися без батьківської опіки, дітей із соціально неблагополучних сімей нікуди не поділася, а лише погіршилася.

"Для нас це виклик. Ми вивчили досвід Ізраїлю, а також Грузії, адже в цій країні була схожа ситуація. Ми розуміємо, що нам потрібно орієнтуватися на реальний запит, тому і розпочалася наша співпраця з Центром розвитку компетентності в педагогіці травми. Ми вирішили зробити спільний проект: наука плюс практика, практика роботи з травмованою дитиною", - говорить Олена Чуйко.

Педагогіка пригод та казка

"Коли ви були дітьми, ви не будували халабуд? Згадайте, як ви себе при цьому почували? - ставить запитання ще одна випускниця школи педагогіки травми, вихователька Тетяна Іванова. - Дітям потрібне безпечне місце, і якщо вони не мають його вдома, у школі, серед друзів, то спрацьовує кнопка паніки. Дитиною керує страх, і це веде до певних наслідків", - пояснює Тетяна, презентуючи в якості дипломного проекту розроблений нею квест для підлітків, який має назву "Збудуймо халабуду".

Гра, яку пропонує Тетяна, є частиною педагогіки пригод - одного з методів роботи з травмованими дітьми. Протягом 17 років педагогіка пригод використовується і в Україні, зокрема в літньому таборі Living like Indians, під Києвом, де кожен рік проводять 10 днів літніх канікул 200 дітей так званої групи ризику: із інтернатів, прийомних або проблемних сімей.

Про травму - казкою

Ще одна випускниця школи - Зоя Попадюк з Одеси - пропонує працювати з травмованими дітьми за допомогою казок. Вона впевнена у тому, що дітям можна розповідати про їх травматичне минуле, але робити це варто обережно, наприклад, якщо разом складати казку. "Це так важливо - не мовчати, коли дитина ставить такі важливі для неї запитання", - підкреслює Зоя.

На думку Олени Чуйко, завідувачки кафедрою соціальної реабілітації і соціальної педагогіки національного університету імені Шевченка, перший випуск педагогів травми відрізняє практична орієнтованість і більше емоційне залучення до цього процесу. "Не завжди психологія в чистому вигляді дає відповіді на запитання, до того ж не завжди є можливість скористатися допомогою психолога. Реалії такі, що нам потрібні нові та якісно нові спеціалісти, які орієнтовані на вирішення проблем, які зараз є, як на рівні індивіду, як на рівні соціуму, так і на рівні сім'ї", - говорить Чуйко в інтерв'ю DW.