ОБСЄ почало перевиховувати таджицьку міліцію

Саодат Тураєва – молода та енергійна співробітниця карного розшуку, яка не приховує своїх поглядів. Більше жіночого впливу – ось що, на її думку, потрібно поліції в Таджикистані: «Досі не було жодного випадку, щоб жінка стала генералом. Це було б добре. Жінки мають обіймати й інші високі посади в цьому міністерстві, в цій поліцейській ієрархії».

Це звучить дещо утопічно в такій країні як Таджикистан, де роль жінок традиційно зводиться до функцій дружини й матері. Але в процесі - реформа правоохоронних органів, після якої все може змінитися. Перші тренінги для таджицьких поліцейських, організовані ОБСЄ, уже відбулися. Лейтенант Фаррух Хайруллоєв бере участь в одному з них: «Спосіб мислення спіробітника внутрішніх справ має змінитися. Ставлення до населення, до своїх обов'язків. Ми, люди в одностроях, звикли, що наш наказ має виконуватися беззастережно. Часто це виходить за межі законності. Поліція повинна слугувати народу, а не навпаки».

Поліція дізнається лише про кожен третій злочин

У вишколі поліцейських задіяні двоє офіцерів з Німеччини, які мають досвід перепідготовки поліції у Гватемалі, Грузії та Косово. Один з них, екс-директор управління поліції Фрідріх Швіндт, пояснює: «Ми можемо, в принципі, лише давати поради та повідомляти, які речі погано прижилися в нас, які помилки ми робили, чого слід уникати.»

Довіра до поліції різко знизилась в період громадянського конфлікту 1992-1995 років. Багато регіонів опинились зовсім без вартових порядку, в інших панували й панують досі корупція та правове свавілля. За даними таджицького міністерства внутрішніх справ, офіційно реєструється лише кожен третій злочин. Цю практику хочуть змінити за допомогою Community Policing, посиленої співпраці між поліцією і громадами. В межах цієї перебудови облаштовано, зокрема, «гарячі телефонні лінії». Найпоширенішими видами злочинів у Таджикистані є убивства, спроби проституція, в тому числі через насильство у родині, а також наркоторгівля.

Сувора реальність

Однак за межами навчальних класів реальність є ще жорсткішою. Низькі зарплати в правоохоронних органах, подекуди менше 200 доларів на місяць, погане устаткування, нестача автомобілів та брак освіти. Отримавши, як і Україна, незалежність 1991-го року, Таджикистан не був у змозі гідно оплачувати працю поліцейських.

Незважаючи на наявність політичної волі до здійснення перетворень у Душанбе, майбутнє розпочатих реформ є досить туманним. Прозорість таджицьких правоохоронних органів закінчується на вході до поліцейських відділків та в'язниць. Це одна з небагатьох країн світу, де Міжнародний червоний хрест не може відвідувати тюрми без попередньої домовленості.

Автори: Моніка Гьоґен, Захар Бутирський
Редактор: Дмитро Каневський