Як українці дотують польську економіку
4 жовтня 2012 р.
Восьма година ранку, а на пішому переході пункту пропуску «Шегині-Медика» (Мостиський район) скупчилося вже близько півсотні людей. Більшість із них – це жінки, для яких перетинати кордон вже стало звичною роботою. Практично кожен несе сигарети та горілку на продаж. І далеко не всі дотримуються меж дозволеного.
«От віддам пляшку та папіроси, і вертаюся. І так два рази в день. Це нічого, я вже звикла стояти по дві-три години. Зароблю з 30 злотих, і то добре. Вже можу піти до магазину і за той мізер купити щось додому їсти»,- каже пані Дара, яка живе неподалік кордону у селі Конюшки Мостиського району.
До місцевого магазину за продуктами вона вже давно не ходить: дорого і товар не надто якісний. Жінка звикла довіряти польським продавцям. Але чи не найголовнішою перевагою у виборі залишаються ціни. «Купую все, від ковбаси і до техніки. Продукти наполовину дешевші, ніж у нас, а цитрусові, буває, і в 1,5 рази. Найкраще перед святами, бо є різні знижки. Така сама ситуація з взуттям чи будівельними матеріалами. Але це вже купує мій чоловік»,- розповідає жінка.
Українці - найактивніші покупці
Лише за першу половину цього року українці, білоруси та росіяни залишили у польських магазинах близько одного мільярда доларів, підрахували у Державному комітеті статистики Польщі (GUS). Така ж цифра була за весь 2011-й рік. У середньому за квартал українці закуповувалися на 250 мільйонів доларів, повідомляють у комітеті. Найбільший попит існує на побутову техніку, будівельні матеріали та запасні частини до авто.
Мешканці польського прикордоння вміло користуються українською торговельною активністю та всіляко сприяють цьому. Більшість супермаркетів розташовані одразу біля кордону, у межах 2-5 кілометрів, аби покупець з України, на якого вони зорієнтовані, мав змогу швидко заїхати за товаром. Цими покупцями на 80 відсотків є власники карт малого прикордонного руху.
Торгівля «рятує» обидва боки кордону
«Ніхто не зацікавлений, щоб між Україною і Польщею була «стіна». Поляки розуміють вигоду від українців і дуже толерантні з нами,- каже Роман Гільжинський, мешканець прикордонного села Боневичі. – Я двічі на тиждень їду до Польщі і закуповуюсь на гуртівнях. Привожу використану техніку, велосипеди і будматеріали, переважно на замовлення. Це мій бізнес, з нього я живу вже десять років. Якби не було тієї Польщі, якби вона не пішла на зустріч з «малим рухом», то наші селяни були б «сині». Це велика вигода для нас.»
Щоразу, каже співрозмовник, він залишає на гуртівнях до тисячі злотих. Практично з кожної хати у селі, де живе Роман, хтось їздить на закупи до польських магазинів. Щоправда, переважно за продуктами. На його думку, поляки виграють, бо мають кращі умови зберігання сільськогосподарської г продукції, сучасні ангари, зокрема для фруктів. Відтак, вибір більший і якість краща.
Супермаркет спеціально для українців
Проте поляки теж регулярно приїздять до українських магазинів, додає співрозмовник. «Вони ящиками беруть вино, консерви, цукерки, пиво, печиво, томатну пасту. Кажуть, що тут більш натуральне. Поляки торгівлю добре відслідковують, на кордоні щоразу підходить людина, яка запитує: де їздив, скільки витратив, що купував. Вони теж дбають про покращення економіки своїх прикордонних районів, які без нашого українця були б дуже бідними»,- зауважує у розмові Гільжинський.
Окремі гіпермаркети як-то, приміром, «Корчова Долина», що за кілька кілометрів від кордону, щоразу проводять опитування покупців про їхні потреби й асортимент товару. Відтак, час від часу відкривають додаткові відділи. Керівництво торговельного центру ніколи не приховувало, що орієнтується на покупців з України. Задля вигоди у межах центру навіть працює пункт Tax Free, де швидко можуть повернути податок (22%). На кордоні на цю послугу доводиться чекати кілька годин, а то і добу.
Поляки дбають про попит
Рекламний відділ Центру також розробив своєрідний торговий путівник для українського туриста з описом місць, куди найкраще їхати на закупи. Щомісячне видання розповсюджуватимуть безпосередньо на кордоні, роздаватимуть тим, хто очікує у чергах.
Оцінюючи економічну вигоду від українського покупця, Польща з грудня минулого року запровадила так звані «шопінг-візи». Спершу їх видають на тиждень, а вже повторно – на рік, за умови представлення іменного чеку. Однак у генконсульстві Польщі у Львові визнають, що ці візи не користуються попитом, лише 6 відсотків аплікантів у своїх заявах називають причиною візиту – закупи, навів статистику генконсул Ярослав Дрозд. Проте вже безпосередньо на кордоні 80 відсотків українців заявляють, що їдуть на закупи.