Не-мейнстрім

Хочеться чогось з родзинкою, чогось, що вирізнялося б із загального прилизаного під гребінець потоку. Мабуть багато кому знайомий такий настрій. Однак комерціалізація світу сучасної музики робить дедалі складнішим пошук виконавців, які хочуть лишатися власне самими собою, прагнучи до мистецького самовираження. Спробу знайти таких митців зробили свого часу автори проекту «Радіо Україна». До компакт-диску увійшли тоді такі гурти, як «Кому Вниз», «Перкалаба» або «Пропала грамота». Вартим уваги є те, що ідея видання компакт-диску «Радіо Україна» народилася на Майдані під час «помаранчевих» подій.

Спочатку був парадокс

Пригадує менеджер київського гурту «Вій» Сергій Литвинюк, який нині виступає виконавчим продюсером «Радіо Україна»: «Стався парадокс. Багатьох музикантів, які хотіли підтримати революцію, просто не пустили на сцену. Умовно кажучи, був кастинг. Група «Вій» завдяки авторитету її лідера Дмитра Доброго-Вечора виступила. Проте багато музикантів, які з'їхалися тоді до Києва з різних куточків України, на сцену не потрапили. Тоді й виникла ідея видати диск».

Багато музикантів відразу відгукнулися на таку пропозицію, каже Литвинюк: «Але альбом тоді не вийшов. Можливо, це було й на краще. Диск, так би мовити, вилежався, переосмислився. А через два роки знайшлися добрі люди, які профінансували видання диску». Добрими людьми виявилися художники Андрій Велюра й Руслан Левицький. Зміст диска дуже припав їм до смаку, і вони вирішили допомогти з його виданням у ролі меценатів. Для обкладинки альбому й буклету використали роботи Романа Велюри, якого, на жаль, вже нема серед нас. Фронт-мен гурту «Вій» Дмитро Добрий-Вечір, який виступає музичним продюсером проекту, пояснює: «Це ідеологія України, її загальнолюдські цінності. Коли ми подивилися роботи Велюри, зрозуміли, що вони дуже сильно перегукуються з ідеєю диска. Спершу ми думали прив‘язати це до «помаранчевих» подій. Але з часом зрозуміли, що це все тимчасове. А такі речі, як музика, живопис і література, мають жити довго».

«Метафізичний рівень»

Композиції до збірки упорядники відбирали, керуючись насамперед власними вподобаннями. Музиканти надали свої пісні безкоштовно – заради благородної мети: просування в маси сучасної української музичної «не-поп-культури». Певну частину накладу було передано інтернатам і дитячим будинкам. «Ми хотіли, щоб музична палітра цього диска була різнобарвною і на ньому були представлені різні музичні напрямки. - розповідає Дмитро Добрий-Вечір. - Але, як продюсер, я намагався якось пов'язати їх між собою». Тим часом ведеться робота вже над другою збіркою «Радіо Україна».

Звідки така назва – «Радіо Україна»? «Дехто трактує назву «Радіо Україна» дуже примітивно, тобто - буквально як радіо, яке ми хотіли б чути в українському ефірі. Але це зовсім інший простір. Це не радіоефір, а ефір на метафізичному рівні», - каже Добрий-Вечір. Звісно, на одному диску неможливо представити всіх українських музикантів. Тому Добрий-Вечір і Литвинюк планують видавати подібні збірки приблизно раз на рік. Уже відомо, що до нового диску увійдуть композиції «Мертвого півня», «Фата Моргани», «Сестер Тельнюк» и нова композиція «Вія».

Зірки теж були початківцями

Утім, упорядники орієнтуються не лише на відомих виконавців, але й займаються пошуком молодих талантів, розповідає Добрий-Вечір: «Наприклад, на першому диску є композиція «Пропалої грамоти» «Лежиш у гробі» на вірші Сковороди. Коли видавався диск, цього гурту взагалі ще не існувало. А нині «Пропала грамота» - відомий гурт. Може, це й не наша заслуга, але хочеться вірити, що ми теж до цього причетні». У такий спосіб упорядники «Радіо Україна» хочуть популяризувати творчість молодих і талановитих музикантів, яким бракує фінансових засобів для того, щоб пробитися в радіоефір чи на телеекрани. А завдяки проекту вони мають шанс бути почутими і стати популярними.

Автор: Олександр Павлов
Редактор: Володимир Медяний