НАТО+Франція= європеїзація блоку чи залежність Парижа від США?

1949 року Франція була однією з країн засновниць НАТО. Свого часу навіть штаб-квартира Північноатлантичного альянсу знаходилася в Парижі. Розлучення Франції з НАТО відбулося за президентства Шарля де Голля. Він прагнув зберегти незалежність Парижа від Вашингтона та не бажав віддавати іншим право ухвалювати рішення щодо ядерної зброї.

«Йдеться про те, щоб відновити нормальний рівень національного суверенітету»,- пояснював тоді Шарль де Голль.

1966-го року Франція вийшла з військових структур НАТО, однак продовжувала брати участь у політичних структурах альянсу.

Після цього штаб-квартира НАТО переїхала з Парижа до Брюсселя. Франція могла надалі сама визначатися стосовно свої атомної зброї та інших стратегічних рішень, але втратила вплив на союзників.

2003-го року під час воєнної кампанії в Іраку, яку розпочав американський президент Джордж Буш, аргументи щодо трансатлантичної конфронтації отримали додатковий імпульс. Як казав колишній президент Франції Жак Ширак:

«Ми не бачимо жодних причин для зміни нашої логіки, логіки миру, щоб переходити до логіки війни».

Однак ще в 90-х роках минулого століття Париж таки почав розмірковувати над зміною своєї позиції. Завершення холодної війни створило стратегічно дещо іншу ситуацію. А з 2001-го року дедалі більше почала виходити на передній план боротьба з міжнародним тероризмом. Теперішній французький президент Ніколя Саркозі прагне остаточного повернення в НАТО. Однак багато французів, як і раніше, ставляться до цього скептично.

Аргументи Саркозі

Саркозі, обґрунтовуючи свої наміри перед офіцерським складом армії вдається до політичних аргументів.

«У Європі фактично всі наші партнери є членами Альянсу. І вони не розуміють, чому ми досі залишаємося осторонь».

На думку скептиків, після цього кроку Париж втратить свою зовнішньополітичну незалежність від США. Саркозі вважає інакше: «Звичайно, ми й надалі самостійно визначатимемося щодо нашого ядерного захисту. Ми автономно ухвалюємо рішення про відрядження наших військових. І в мирний час ми не передаємо під командування НАТО свої війська».

З точки зору теперішнього президента, повернення Франції до військових структур НАТО є не послабленням, а посиленням позицій країни. Тим паче, що йому вже, очевидно, пообіцяли віддати французам важливі посади в керівних структурах Альянсу.

"Більш європейське НАТО"

Але Сакозі хоче посилити не лише Францію, а й загалом європейську частину блоку. «Більш європейське НАТО» – ці слова припали до душі не лише багатьом французам, а й європейським членам Альянсу, не в останню чергу Німеччині. Міністр оборони ФРН Франц-Йозеф Юнґ зокрема, нещодавно сказав:

«Я вважаю, це б допомогло не тільки НАТО, а й Європі, якби Франція знову стала повноцінним членом Альянсу. Тоді б ЄС зміг стати потужною колоною в оборонній політиці, щоб ефективно діяти в рамках НАТО».

Наталя Неділько

Редактор: Володимир Медяний