Роман про заробітчан

Дві подруги дитинства подалися до Берліна в пошуках кращої долі. Сподівання та розчарування нового життя, побутові стосунки, пригоди, пошуки щастя і пошуки себе – Соломія та Христина пройшли через це. Негаразди і радощі зблизили їх, згодом переросли в почуття, яким вони так і не наважилися дати визначення.

Почуття, набагато складніші за звичайну дружбу. Мабуть, ця історія добігла б свого гепі-енду, якби не одне коротке повідомлення кримінальної хроніки в ранковій газеті.

Любовний трикутник, драйвовий Берлін, прості людські переживання, пошуки кращого життя - так коротко представлено роман на обкладинці нової книги.

Deutsche Welle: Очевидно, це далеко не банальна оповідь про поневіряння українських заробітчанок. Адже пікантності вже додає той факт, що головна героїня - лесбійка?

Наталка Сняданко: Я аж ніяк не ставила собі за мету написати соціальний роман про заробітчанок. Хоча він ґрунтується на реальних розповідях історій з заробітчанського життя. Збирала їх у подорожах. Це коли ти їдеш добу у замкненому просторі одного потяга і одного разу чуєш історію саме свого героя. Як-то, приміром, вчительки музики, яка працювала у Греції. Зрештою, мої героїні - вчителі музики.

Зазвичай заробітчанська тема подається у драматичному аспекті як трагедія, з якої вимиваються людські аспекти. Я ж хотіла показати, що з виїздом життя цих людей не закінчується. Вони починають часто жити повноцінним життям, навіть більш повноцінним, аніж в Україні. Вони розширюють свій емоційний та географічний світогляд. В українському суспільстві сприйняття заробітчанок є надто типовим: бідні і нещасні, а здобутий новий досвід витісняється, опускаються людські аспекти. Мені ж стало цікаво дослідити: як змінюється мова людей, як впливає побут на них. Це у великій мірі дослідницький роман, що ґрунтується на реальних історіях.

Тема одностатевого кохання була для вас експериментальною, адже вона є ще новою і доволі дражливою у сучасній українській літературі?

За лесбійським світом я довго спостерігала і добре його знаю. Однак це не суто лесбійський роман, адже лише одна з двох героїнь - гомосексуальної орієнтації. Лесбійки є маргіналами в українському суспільстві, так само як заробітчанин є маргіналом для жителів країни, куди він приїхав. Ця абсолютна маргінальність пасувала мені для цього роману. Це додаткова психологічна риса, яка давала багато що зрозуміти в емоційній і соціальній ізольованості. Гадаю, що тема одностатевого кохання з часом стане поширеною в сучасній українській літературі.

Наталю, чому ваша історія розгортається саме у Берліні, а не у традиційних для українців заробітчанських країнах, як-то: Португалія, Італія чи Греція?

По-перше, щоб позбутися шаблонного контексту. Але визначальним є те, що німецьке суспільство мені ближче, німецькомовний простір більш знайомий. Відтак, я зможу описати більше художніх реалій, аніж, скажімо, з італійського побуту.

Сам процес існування українських заробітчан у Німеччині, не кажучи вже про легалізацію, є чи не найважчим з-поміж всіх європейських країн – і це я теж врахувала.

Чи отримає німецькомовний читач нагоду придбати у крамницях ваш твір?

Так, це та книга, яка дуже добре стартувала. Ще коли я працювала над текстом, фрагмент уже було перекладено німецькою і представлено в антології про заробітчан "Skype – мама" (спільний німецько-український соціально-літературний проект - DW).

Тепер одне з невеликих німецьких видавництв попросило уже повний твір для перекладу. Відверто кажучи, я співчуваю перекладачеві, адже у творі є чимало монологів із збереженням "живої" лексики, тієї мови, якою мені розповідали попутники. Для підсилення емоційності я хотіла, щоб поліфонія залишалася.

Уже були читання німецькою, і я побачила, що слухач переймає настрої героїв, навіть у перекладі.

Історія закінчується дещо трагічно, це придумана кінцівка? І чи можна очікувати продовження цього роману?

Ні, кінцівка - не вигадана. Імпульс дало повідомлення у газеті, де сухо оповідалося, що українська заробітчанка зарізала свою господиню, за якою гляділа, і викинулася з вікна. І мені стало цікаво, а що ж передувало цій історії? Відтак, я придумала героїню, з якою це би трапилося. Мабуть, це одна з небагатьох книг, яка може мати безкінечне продовження. Це як бесіда, як життєва історія. Це те, що можуть писати у соцмережах різні люди. І вона ніколи б не закінчувалася.

Роман буде вперше представлено 14 вересня на Міжнародному літературному фестивалі у межах ХХ Форуму видавців у Львові. Форум триватиме до 16 вересня, об’єднає чотири сотні авторів, двісті видавництв з двадцяти країн світу, повідомляють організатори. На книгоманів очікує 10 тисяч книжкових новинок.