На "Берлінале" показали німецький фільм "12 стільців", відзнятий в Одесі

Україна намагається торувати собі шлях до європейського кіноолімпу, і робить це, попри не надто втішні справи у власній фільмовій індустрії. Німецький кінофестиваль "Берлінале", який завершує свою роботу цими вихідними, відіграє на цьому шляху неабияку роль. Чотири роки тому на Берлінале отримала перемогу короткометражна стрічка Тараса Томенка "Тир", а минулого року "Срібним ведмедем" було відзначено дотепну анімацію "Йшов трамвай номер дев"ять" Степана Коваля. Цього року Україна представлена на "Берлінале" в "Міжнародному форумі молодого кіно" повнометражною німецько картиною "12 стільців". Справа в тім, що фільм за відомим романом Ільфа та Петрова німецька режисерка Ульріке Оттінґер зняла минулоріч в Одесі. Розповідає Ульріке Оттінгер: "Одеса завжди була для мене містом мрії, так як для інших Занзібар або Тімбукту. Це повністю європейське місто. Це видно і по архітектурі, тут відчуваються впливи Франції та Сходу. Це мене просто захоплює". Ульріке Оттінґер зняла вже майже два десятки фільмів. Географія її стрічок простягається від Європи аж до Камчатки. Один із основних принципів роботи цієї жінки-режисера - максимальна автентичність у образному відтворенні окремого національного ареалу. В першу чергу це стосується підбору акторів. У фільмах Ульріке Оттінгер, які вона знімає за кордоном грають переважно місцеві актори. Так сталося і в Одесі, розповідає режисер: "Я завжди намагаюсь надати акторам якомога більше можливостей власної інтерпретації ролі. Так було і цього разу. Ми дуже добре порозумілися. Ми разом сміялися і сперечалися, навіть сварилися. Інколи я сердилася на деякі речі. Але, зрештою я дуже полюбила усю знімальну групу. А що мені ще найбільше запам"яталось з України - так це одеська стежка здоров"я та смажені креветки". Своїми враження про зйомки фільму ділиться Георгій Делієв, відомий передусім як головний актор з "Маски-шоу": "Коли приїхали на зйомки з Німеччини, тобто я почив камеру, світло, велику групу, тільки тоді я повірив у те, що я справді граю Остапа Бендера. Для нас, одеситів, Остап Бендер - це як Гамлет для будь-якого актора іншої країни. Ульріке - дуже енергійна людина. Вона могла працювати по 14 годин на добу. Мені подобається таке натхнення". Німецький фільм "12 стільців" відрізняється від його радянських аналогів. Він нагадує діалог реалій - 20-х років минулого сторіччя й сьогодення. Практично усі герої перебувають у постійному русі: чимчикують містом, їдуть поїздом, подорожують кораблем чи автом. Справжнім джерелом натхнення для Ульріке Оттінгер стали одеський "Привоз" і ринок "7-мий кілометр". Передусім її здивувала та витривалість і завзятість, з якими українці дають собі раду у важкі для них економічні часи. Ця особливість здалася для Ульріке Оттінгер дуже подібною до обставин, описаних в історії "12 стільців": "У нас теж була традиція гротеску, та її вже в Німеччині майже забули. Але коли я згадую такі старі фільми, як стрічки братів Маркс або Чарлі Чапліна, то тоді приходжу до висновку, що це є надзвичайно вдалий спосіб вирішувати проблеми буденності. І це вийшлол дуже добре не тільки в братів Маркс, але й у творі Іллі Ільфа та Євгенія Петрова".