Кінець WikiLeaks?
6 березня 2013 р.
Минулого тижня портал викриттів WikiLeaks знову перебував у центрі уваги. Однак цього разу не через оприлюднення чутливої інформації, що була під грифом "цілком таємно". Топ-новиною стало зізнання американського військовослужбовця Бредлі Маннінґа, якого звинувачують у розголошенні таємниці. Через 1000 днів перебування за ґратами солдат заявив, що WikiLeaks отримала від нього таємні документи.
25-річний Маннінґ працював у Багдаді в 2009-2010 роках аналітиком спецслужб. Військовий трибунал США звинуватив його у нелегальній передачі таємних аналітичних доповідей з Іраку та Афганістану, дипломатичних депеш Держдепартаменту та іншої чутливої інформації, а також двох відеозаписів з місць бойових дій. Інтернет-платформа оприлюднила у 2010 та 2011 роках тисячі документів, не називаючи при цьому жодного разу джерело публікацій. Це було найбільшим в історії США викидом засекреченої інформації.
Усе крутиться довкола Ассанджа
Зізнання Маннінґа та судовий процес привернули до WikiLeaks короткочасну увагу, однак портал занадто зосередився на самому собі та своєму співзасновникові Джуліані Ассанджі, відзначає блогер та інтернет-фахівець Маркус Бекедаль: "Шанс у WikiLeaks з'явиться лише тоді, коли цей портал повернеться до свого первинного завдання. Він має створити безпечне місце, в якому люди могли б завантажувати документи, щоб привертати увагу до зловживань".
Починаючи від липня 2012 року, співзасновник WikiLeaks Ассандж перебуває на території посольства Еквадору в Лондоні. Південноамериканська країна надала йому прихисток. Там він переховується від шведського правосуддя, яке хоче притягнути його до відповідальності за звинуваченнями в зґвалтуванні, та від американської юстиції, яка полює за ним у справі оприлюднення таємних документів.
Заблоковані канали інформації
WikiLeaks була заснована 2006 року. Вона неодноразово привертала до себе міжнародну увагу сенсаційними викриттями. Поряд з інформацією щодо подробиць війни в Іраку, портал зробив надбанням громадськості американську дипломатичну переписку. Це були десятки тисячі депеш про уряди та політиків з усього світу. Витік цієї інформації увійшов в історію під назвою "Кейблгейт".
Окремі сторінки інтернет-платформи багато разів блокувалися. Від вересня 2010 року завантаження даних на ній вже не працює. Через це інформатори не можуть безпечним шляхом передавати WikiLeaks наявні в них дані. Звичайно, посвячені продовжують знаходити шляхи, щоб надавати в розпорядження Ассанджа та працівників платформи чутливі документи, вважає Маркус Бекедаль.
WikiLeaks - взірець для наслідування
Найголовнішим досягненням Wikileaks блогер Бекедаль називає те, що цей портал започаткував тренд щодо оприлюднення оригіналів документів: "Журналістські тексти завжди змінюють. Через оригінали ми, журналісти, можемо усе звіряти, і це робить журналістику кращою". Бекедаль сподівається, що завдяки цьому нове покоління журналістів ставитиме у мережу дедалі більше первинних документів.
Щоправда, інтернет-експерт вбачає у діях WikiLeaks і критичні моменти. Унаслідок деяких їхніх публікацій певні люди були поставлені під загрозу. "Можна було б, наприклад, ретельніше подбати про те, щоб повидалити прізвища осіб, які живуть у репресивних державах та спілкувалися з американським посольством", - каже Бекедаль. В зв'язку з великими обсягами інформації зробити це вже було неможливим.
Численні послідовники
Разом з тим, демократичний дух WikiLeaks заслуговує на повагу. Бекедаль звернув увагу на те, що чимало блогерів перейняли такий інструмент як "портал викриттів". Існує багато так званих leaking-платформ, у тому числі в традиційних мас-медіа. Подібні речі пропонують, наприклад, Zeit-Online або видання німецької групи WAZ. Крім того, засновані спеціалізовані портали, як-от "Balkanleaks". "Вони спричиняють фурор у Балканському регіоні, оскільки функціонують за тим самим принципом, що й WikiLeaks, але роблять це із журналістським супроводом, привертаючи увагу до корупції та зловживань у цих країнах", - каже Бекедаль.
Колишній співробітник WikiLeaks Даніель Домшайт-Берґ у 2011 році також заснував новий інтернет-портал. Втім його платформа "Openleaks" є радше посередником між групами інтересів, ніж відкритим інформаційним порталом. За словами Бекедаля, фундатори OpenLeaks і не хотіли продовжувати справу WikiLeaks. "Йдеться про надання платформи, якою можуть користуватися інші організації та ЗМІ. Схоже, що сьогодні Openleaks передовсім надає консультації та проводить тренінги", - ділиться своїми спостереженнями Бекедаль.
Не зрадники, а герої
Саме по собі викриття негараздів через публікацію таємних документів не є чимсь новим, зауважує німецький блогер. "Однак WikiLeaks показала світу, якими можуть бути витоки інформації у 21-му столітті", - зазначає фахівець. Інформаторів історія пам'ятає багато. Деякі стали знаменитими, тоді як про інших ми взагалі ніколи не дізнаємося, додає Бекедаль: "Ті, хто розкопав Вотергейтський скандал, стали у США героями, їх і досі запрошують як експертів під час дискусій на цю тему".