Що залишить по собі Анґела Меркель?
30 грудня 2019 р.
Попри те, що коаліція християнських демократів на чолі з Анґелою Меркель (Angela Merkel) із соціал-демократами пережила вже не одну кризу, канцлерка і не думає про відставку. Вже 14 років, як вона на посаді глави уряду, і йти дочасно з посади Меркель не збирається. Переважна більшість німців, як свідчать опитування, також хотіла би, щоб канцлерка допрацювала до 2021 року, коли завершиться термін її повноважень.
Драматичні зміни
Німеччина й світ сьогодні геть інші, ніж вони були 2005 року, коли Анґела Меркель очолила німецький уряд. Сьогодні німецький політикум значно більш поляризований, ніж тоді: у багатьох федеральних землях у Ландтагах нині представлена правопопулістська партія Альтернатива для Німеччини (АдН), яка 15 років тому ще навіть не існувала. У деяких землях на сході країни ця партія на виборах посіла друге місце, у Бундестазі вона представлена найчисельнішою з опозиційних фракцій. Позиції традиційних "народних партій" - ХДС і ще більшою мірою СдПН - похитнулися.
У міжнародній політиці теж все інакше - значно менше стабільності. "Часи, коли ми могли повністю покладатися на інших, залишилися в минулому", - сказала Меркель 2017 року, коли новообраний президент США Дональд Трамп раптом поставив під сумнів доцільність існування НАТО. Роком раніше більшість британців з мінімальною перевагою проголосувала за вихід країни з ЄС. Анґела Меркель, як констатує її біограф Ральф Болльманн (Ralph Bollmann), стурбована "серйозною кризою західних демократій". Її мета в останні місяці при владі, наскільки це можливо, "не залишити Німеччину і, наскільки це в її силах, Європу і світ у хаосі", каже Болльманн.
Політична візія - це не про Меркель
Анґелу Меркель не можна назвати великою політичною провидицею. Її сухий прагматизм - величезний контраст, наприклад, до стилю Еммануеля Макрона. Французький президент час від часу привертає до себе увагу гучними ініціативами про реформу ЄС. А коли стало зрозуміло, що Меркель холодна до його проєктів, він став привертати до себе увагу гучними заявами, такими як його слова про "смерть мозку НАТО".
Не під запис чимало соратників німецької канцлерки говорять, що були би лише раді, якби вона теж трохи "заразилася" жагою Макрона до політичного лідерства й ставила у міжнародній політиці більше суто німецьких акцентів.
Перша канцлерка, але не феміністка
Тим не менше, Анґела Меркель змінила немало. Починаючи з того, що вона стала першою жінкою-канцлером, та ще й від партії, в якій традиційно домінували чоловіки. Утім, феміністкою себе канцлерка не вважає. "Не хочу привласнювати собі чужі лаври", - сказала вона в розмові з часописом Die Zeit. Тим часом за роки, поки Меркель при владі, частка жінок у Бундестазі скоротилася з 42 до 31 відсотка.
Низка жінок у ХДС у своїй політичній кар’єрі багато чим мають завдячувати саме канцлерці. Починаючи з її наступниці на чолі партії Аннеґрет Крамп-Карренбауер (Annegret Kramp-Karrenbauer), закінчуючи міністеркою сільського господарства Юлією Клекнер (Julia Klöckner) і новою головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen). Водночас, Меркель не раз гальмувала ініціативу всередині власної партії, щоб запровадити квоти на обов’язкову кількість жінок у керівних структурах ХДС.
Гнучка і прагматична
У складних ситуаціях Анґелі Меркель властива гнучкість, вона ухвалює рішення "прагматично, керуючись політичною ситуацією", - каже її біограф Болльманн. Взяти, наприклад, рішення відмовитись від ядерної енергетики. Меркель, як фізик, вірила у "мирний атом". Тим не менше, після аварії у японській Фукусімі, вона вирішила поступово закрити німецькі атомні електростанції. Точніше, відмовитися від раніше підтримуваного нею рішення подовжити їхній термін експлуатації. З Анґелою Меркель на чолі уряду у Німеччині відбулися зміни, які раніше не можна було собі уявити з консерваторами при владі. Такі як рішення про зрівняння у правах одностатевих шлюбів з "традиційними". Або відмову від загального військового обов’язку.
Найбільш суперечливим за її політичну кар’єру, безумовно, залишиться рішення Меркель 2015 року не закривати німецькі кордони для сотень тисяч біженців. Канцлерка ухвалила таке рішення, не консультуючись з Бундестагом. Це зробило її зручною мішенню для вербальних атак з боку правих популістів. Щойно ЗМІ повідомляють про якийсь злочин, скоєний біженцем, АдН заявляє, що він "на совісті Меркель". Ситуація з біженцями поляризувала як німецьку політику, так і ставлення особисто до канцлерки. Для одних вона об’єкт ненависті, для інших - рятівниця західних цінностей. Часопис Time 2015 року назвав Меркель "людиною року", прибічники правих популістів тим часом на демонстраціях вигукували "Меркель - геть".
Довіра до політичної системи зникає
Попри цю поляризацію, Анґела Меркель все ж залишається найулюбленішим політиком Німеччини. Її наступниця на чолі ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер така популярність і не снилася. Хоча втома канцлерки від політики поступово дається взнаки. Нещодавно вона зізналася, що рішення знову балотуватися на чолі християнських демократів на останніх виборах далося їй непросто. На партійних передвиборних мітингах у федеральних землях її побачиш не часто. Дедалі більше вона обмежується виступами на міжнародній арені.
Депутат Бундестагу від Зелених Юрген Тріттін (Jürgen Trittin) вважає, що Меркель відверто сфокусувалася виключно на питаннях європейської політики. "Вона концентрується на підготовці німецького головування у Раді ЄС у другій половині 2020 року", - каже Тріттін. Тим часом соратники по партії обережно критикують канцлерку, яка на міжнародній арені хоч і має глобальне бачення, але подекуди не достатньою мірою акцентує на суто німецьких національних інтересах. "У неї немає національної стратегії, яка прозоро артикулює німецькі інтереси, сильні і слабкі сторони", - каже зовнішньополітичний речник ХДС Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter). За його словами, Німеччина має прояснити своє бачення того, як можна "зміцнити стабільність країн-партнерів на півдні, в Україні і на Близькому Сході".
Тим часом у самій Німеччині продовжує танути впевненість у політичній стабільності. Як свідчать дані опитування, проведеного восени 2019 року соціологічним інститутом Allensbach, лише 57 відсотків німців вбачають сильну сторону Німеччини в її стабільності. 2015 року такої думки дотримувалися 81 відсоток опитаних.
Якою буде політична спадщина Меркель?
Автор біографії канцлерки Ральф Болльманн вважає, що Анґела Меркель воліла би увійти в історію як "жінка, яка доволі впевнено провела Німеччину крізь численні кризи - фінансову кризу, кризу євро, "українську кризу", кризу біженців. При цьому їй вдалося більш-менш зберегти стабільність системи, зробивши водночас країну ліберальнішою, більш відкритою. "Щоправда, далося це ціною того, що у нас нині у Бундестазі представлена правопопулістська партія, яка уособлює собою опозицію цій зміні цінностей", - констатує Болльманн.
Анґела Меркель поступово відходить від повсякденних справ у внутрішній політиці, віддаючи ініціативу лідерці ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер. Чи буде саме АКК - як скорочено називають Крамп-Карренбауер через її складне прізвище - наступною кандидаткою у канцлери від консерваторів - відкрите питання. Вийти з тіні Анґели Меркель її наступнику чи наступниці буде дуже непросто.