Як митці можуть допомогти подолати конфлікт в Україні

Чи можуть митці стати посередниками у розв'язанні конфлікту в Україні? Це запитання було головним під час подіумної дискусії "Культура у конфлікті і культурні діячі як посередники у вирішенні конфлікту", яка пройшла 23 червня у Києві. Під час заходу українські діячі культури зустрічалися з представниками німецько-українського проекту Ukraine Calling з Європейського університету Віадріна. Німецьких експертів цікавили рефлексії українських митців на події, які відбулися в Україні упродовж трьох останніх років: протести на Майдані, анексія Криму, збройний конфлікт на Донбасі.

Роль митця

Керівник проекту Ukraine Calling Штефан Генкель (Stefan Henkel) вважає, що культура в Україні має більш виражений політичний характер, аніж у Німеччині, тому роль українських культурних діячів у розв'язанні конфлікту в країні є визначальною. Водночас заступниця керівника відділу з питань взаєморозуміння між народами Європи та її сусідами Фонду імені Роберта Боша Майя Зібілле Пфлюґер (Maja Sibylle Pflüger) переконана, що в Україні діячі культури виконують ще й громадянську функцію. За її словами, це, зокрема, показала "Київська школа: Бієнале 2015", яке проходила за підтримки Фонду Боша. "Там митці вийшли суто за рамки мистецтва і поринули глибше у проблеми суспільства в цілому. Я вважаю, що німецьким митцям є вже дечому повчитися в українських колег", - каже Майя Зібілле Пфлюґер.

Кінематографічна ревізія

Креативна директорка Національного центру Олександра Довженка Ольга Жук переконана, що функція культури в Україні - це експансія миру. За її словами, актори, письменники, музиканти, художники від самого початку протестів на Майдані до сьогодні надають допомогу тим, хто постраждав, хто пішов воювати на Схід України, хто повернувся з війни, внутрішньо переміщеним особам, тим, хто залишився на окупованих територіях. "Роль митців у конфлікті - не посередника, не арбітражного судді, а соціального архітектора. Митці змінюють контекст, розширюють його і створюють можливість почати діалог", - вважає Ольга Жук.

Зараз у Національному центрі Олександра Довженка намагаються досконально вивчити кінострічки радянського періоду. Жук не виключає, що саме там криється ключ до примирення українців. Адже сьогодні між українцями - світоглядний конфлікт: між тими, хто живе ще радянським минулим, і тими, хто хоче жити європейським майбутнім. Вона розповідає, що радянська міфологія створювалася засобами кіно і ревізія кінематографічного матеріалу може допомогти у вирішенні конфлікту. "Ми переживаємо травму радянського. Не можна взяти і так просто стерти пласт минулого. Але переосмислення цих пластів радянського може розповісти нам, що з нами відбувається зараз", - наголосила Ольга Жук.

Документальний театр

Український режисер, засновник проекту "ДрамПортал. Читки-перформанси сучасної драматургії" Павло Юров сам родом з Луганської області. Він більше двох місяців провів у полоні бойовиків на Сході Україні, тому як ніхто інший розуміє необхідність діалогу з людьми, які живуть зараз на непідконтрольній Києву території. "Ці люди обирають певний світогляд і картину світу, порядок, який їм вважається доречним. Я намагаюся бути об’єктивним і висвітлювати всі існуючі погляди на проблеми. Таким чином, я намагаюся говорити з цими людьми, я - проти пропаганди", - каже Павло Юров.

Зараз він працює над документальним проектом "Шахтар", в якому хоче дослідити ідентичність шахтаря на Донбасі та Західній Україні як представника професії, яка занепадає і не має майбутнього. Мета цього проекту, за словами Юрова, - деконструювати радянський пропагандиський міф про Донбас, який комуністичний режим змальовував всіма мистецькими засобами як потужний індустріальний регіон.

В рамках "ДрамПорталу" він організовує відкриті читання найцікавіших зразків новітньої вітчизняної та зарубіжної драматургії.  Режисер називає такі "читки" текстовими перформансами, де замість відсутнього візуального ряду п'єси на перший план виходять її персонажі і конфлікт.