Москва, схоже, готова скористатися ситуацією та "легалізувати" у США свого союзника - президента Башара Асада, якого Захід не визнає законним главою сирійської держави. На думку Кремля, обрання президентом Сполучених Штатів Дональда Трампа робить це можливим. Недарма спікер російської Держдуми В'ячеслав Володін каже про "небувале зближення позицій" президента Володимира Путіна та його майбутнього американського колеги.
Сирія - проблема номер один
Мало хто, зокрема і в Москві, серйозно очікував перемоги Дональда Трампа на виборах у США. Після неї тих російських політиків, які сподівалися на радикальну зміну зовнішньої політики Вашингтона, охопила ейфорія. Найяскравіший приклад - інтерв'ю телеканалу НТВ В'ячеслава Володіна, який одразу побачив у Путіна і Трампа "дуже багато подібних позицій".
За якою ж темою можна буде перевірити, наскільки реалістичні сподівання кремлівських оптимістів? Вибір невеликий. Теоретично це могло би бути послаблення санкцій та зміна позиції США щодо України. Однак усе, що пов’язано з цим, Вашингтону доведеться узгоджувати зі своїми європейськими партнерами. Трамп, звичайно, бунтівник, але явно не настільки, наскільки він хотів це показати під час своєї передвиборної кампанії. Це видно вже за тим, як він відмовляється від своїх попередніх обіцянок, наприклад, говорить про готовність частково зберегти проведену Бараком Обамою реформу охорони здоров’я. Тож, і відносини з європейцями через Росію він псувати не стане, тим більше, що в Єврокомісії поки що не мають наміру обговорювати скасування санкцій.
З огляду на це лакмусовим папірцем для нової стадії російсько-американських відносин може стати лише Сирія. У те, що Трамп має намір передусім зайнятися саме цим питанням, вірять не лише у Москві. Сам обраний президент США у своїх перших після виборів інтерв’ю ще обережно розмірковує, що важливіше - перемога над "Ісламською державою" чи повалення Башара Асада. Однак голова Пентагону Ештон Картер вже застеріг його від співробітництва з РФ по Сирії. Британський МЗС, своєю чергою, заявив про намір переконати Трампа в тому, що не можна залишати Асада президентом, оскільки він винен у загибелі чотирьохсот тисяч своїх співгромадян.
Чи є шанс у Асада?
Попри формування цілої коаліції охочих вмовити Трампа продовжити сирійську політику Обами, у Кремля справді є шанс змінити ситуацію на свою користь. І, зрозуміло, на користь Башара Асада, який, до речі, теж вітав перемогу республіканця.
Москва не приховує, що зміна сирійської політики може розпочатися вже найближчими днями. Поки Трамп ще не зовсім президент США, а на Барака Обаму, як вважає російське керівництво, більше не треба особливо зважати, можна, наприклад, поновити бомбардування Алеппо і спробувати взяти це місто до інавгурації нового американського лідера. Інший варіант - переконати іранців допомогти американцям в операції зі звільнення від бойовиків "Ісламської держави" іракського міста Мосул. Навряд чи випадково минулими вихідними Тегеран відвідала представницька парламентська делегація з Росії на чолі зі спікером Ради Федерації Валентиною Матвієнко.
Якщо Кремлю пощастить, то Трамп не підтримає ідею американських консерваторів та ізраїльського лоббі щодо подовження санкцій проти Ірану. І тоді питання збереження російського та іранського ставленика Башара Асада на чолі Сирії хоча би номінально можна буде вважати вирішеним.
Невиправданий оптимізм
Заковика в тому, що Кремль надто оптимістично оцінює свої відносини з Дональдом Трампом. Всупереч сподіванням російських політиків, новому президенту США немає потреби одразу демонструвати великі зовнішньополітичні досягнення в міжнародній політиці. Обирали його, передусім, за внутрішньополітичні та економічні обіцянки.
Отже Трамп цілком може дозволити собі, як про це каже його радник, колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані, "домовлятися про мир, але з позиції сили". І тоді набагато раніше, ніж Трамп встигне визнати Асада, його зовнішньополітична "дубинка" обов’язково зіштовхнеться з російською, тому що розмові з "позиції сили" віддає перевагу й сам Кремль. І тоді можна прогнозувати замість покращення різке погіршення двосторонніх відносин. А в Сирії - нову війну всіх проти всіх.