Президент Росії Володимир Путін пригрозив НАТО "наслідками" у разі вступу до Альянсу України та Грузії. Виступаючи 19 липня в Москві перед представниками російського дипкорпусу, Путін пообіцяв відповідати на подібні виклики "пропорційно". При цьому господар Кремля не обминув заявити, що не виключає загострення ситуації на південному сході України. Схоже, зустріч з Трампом в Гельсінкі не пішла на користь Путіну. Він і далі говорить із Заходом мовою шантажу, погроз і залякування.
Трамп - не всемогутній
Рандеву Володимира Путіна і Дональда Трампа у фінській столиці, судячи з усього, розчарувало офіційний Київ. Не секрет, що українська влада покладала певні надії на зустріч президентів США і Росії. Зокрема, в питанні майбутнього Донбасу. Однак тема України, на превеликий жаль, так і не стала головною на переговорах в Гельсінкі. Та й президенту США, який, вже повернувшись до Вашингтона, змушений був давати пояснення через висловлювання на спільній з Путіним прес-конференції, схоже, було не до Донбасу.
Загальних фраз президентів США і Росії про те, що Україна повинна дотримуватися мінських домовленостей, мало для розуміння того, що ж буде далі відбуватися на Донбасі. Чи погодиться Москва на присутність там миротворчої місії ООН? Чи виведе Росія свої формування, як на цьому наполягає НАТО і як це передбачено мінськими угодами? У якому статусі опиняться окуповані райони Донецької і Луганської областей? І коли завершиться війна на сході країни? Відповідей гельсінська зустріч не дала.
Замість цього за кілька днів після рандеву з Трампом Путін заявив, що існує ризик загострення ситуації на південному сході України. "Хунта", мовляв, розперезалася і не хоче завершення війни. Щоправда, господар Кремля, як завжди, забув згадати присутність і на окупованому Донбасі, і вздовж кордону з Україною багатотисячної армії РФ. Яка, якщо серйозно сприймати сказане президентом Росії, готова, як він висловився, "пропорційно" відповісти НАТО в разі, якщо Альянс захоче прийняти до своїх лав Україну і Грузію. Схоже, Путіна все ж не залишають у спокої лаври Кім Чен Ина. Він і надалі хоче справляти враження сильного, всемогутнього лідера, який тримає в страху весь світ. Тільки, на відміну від усіх інших, Україна і зараз відчуває на собі всю агресію РФ.
Азовський "котел"
У словах Путіна про можливе загострення ситуації на південному сході України ховається реальна загроза. У 2014 році Москві не вдалося створити коридор з Росії до Криму суходолом. Тоді українські військові відбили у бойовиків Маріуполь і зупинили наступ. Тепер це місто разом із розташованим на менше сотні кілометрів Бердянськом може перетворитися на арену бойових дій. І причиною для цього може стати досить непроста ситуація, яка склалася зараз в Азовському морі.
Після будівництва Керченського мосту, а також поступового освоєння морської акваторії, яка до війни належала двом країнам, Москва, мабуть, намагається перетворити Азовське море на своє внутрішнє. З одним господарем - Росією. Українські моряки, що перевозять вантажі з Маріуполя і Бердянська, скаржаться на російських військових, які їх затримують і проводять огляд. На сьогодні спецслужби РФ затримали 148 судів, які намагалися пройти через Керченську протоку.
Петро Порошенко вже віддав наказ українським військовим припинити масові затримання суден, що проводяться Росією. Яким чином буде виконуватися цей наказ - ніхто точно не знає. Але, очевидно, що ймовірність спалаху конфлікту в акваторії Азовського моря існує.
Адже морський кордон між Росією і Україною за 27 років незалежності так і не був зафіксований. Делімітація та демаркація морського кордону між двома країнами не проведена. Тому зрозуміти, хто в суперечці за акваторію правий, а хто винний, буде дуже важко. А якщо все це буде ще супроводжуватися наступом на суходолі, то неважко уявити собі, що чекає на українське Приазов'я.
Хто зупинить Путіна?
Мова погроз і шантажу, яку Володимир Путін знову взяв на озброєння після зустрічі з Дональдом Трампом, продемонструвала, що президент Росії не збирається зважати ані на США, ані на НАТО, ані на міжнародні санкції. Більш того, Москва береться за створення свого переліку санкцій проти українських юридичних і фізичних осіб.
Останній, до речі, буде, напевно, дуже цікавим. Принаймні, Росія оголосить перелік тих українських підприємств і бізнесменів, які, незважаючи на агресію північного сусіда, продовжують вести там свій бізнес.
Коли і як Росія буде йти з України, не знає ніхто. Зараз Володимир Путін нагадує хулігана, який загрався і за чию браваду оточуючі повинні дорого платити, але, на жаль, вони не в змозі його приборкати. Розважливий господар Кремля знає, що з ним сьогодні змушені рахуватися сильні цього світу.
Тому всі заклики і інших учасників "нормандського формату", і Вашингтона щодо майбутнього Донбасу Путін поки що не хоче чути. У нього своя риторика і своє бачення того, що відбувається. І, очевидно, він змінювати їх не збирається. Щонайменше на нинішньому етапі.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.