Діти і батьки чиновників та працівників російських держкорпорацій, які живуть за кордоном, поки можуть спати спокійно. Вони не потрібні батьківщині. Більш того, вона навіть не знає, що з ними робити, якщо ці тисячі людей, що розгубили специфічний "національний код", раптом масово змушені будуть повернутися на батьківщину. Проте лякає Кремль не випадково, тому що в цілому проект щодо "закриття" країни залишається на озброєнні у російської влади.
Кремлівський щуролов
На початку жовтня російські ЗМІ повідомили, що чиновники федерального і регіонального рівня, а з ними і співробітники держкорпорацій, одержали негласну вказівку повернути на батьківщину дітей та батьків, якщо ті вчаться за кордоном або постійно проживають там.
Соціальні мережі відреагували негайно, як постами в підтримку цієї ідеї, так і панічними припущеннями, що це черговий крок у рамках чи то нової "холодної війни", то чи, ще гірше, підготовки до війни "гарячої". Мовляв, повертають потенційних заручників, щоб Захід не міг тиснути на російський правлячий клас.
Кремль, вустами президентського речника Дмитра Пєскова, чия старша донька ще недавно проживала у Франції, ці чутки рішуче спростував. Здавалося б, історія зійшла нанівець. Але хто ж в Росії довіряє офіційним повідомленням? Якщо Кремль коментує, значить, немає диму без вогню, напевно подумали багато представників правлячого класу, особливо регіональних еліт.
На це, швидше за все, і було націлене інформаційне вкидання. Громадяни попереджені, громадяни напружилися, громадяни реагують. Цікаво подивитися - як: почнуть масово переводити в Московський державний університет імені Ломоносова та Московський державний інститут міжнародних відносин студентів гарвардів та кембриджів, кинуться писати заяву з проханням про звільнення "за сімейними обставинами"? Залежно від реакції Кремль і прийме рішення, що робити з родичами за кордоном, про наявність яких обов'язково треба було звітувати в будь-якій серйозній анкеті, яку заповнювали в СРСР.
Невиїзні
Нещодавно я чув історію про папу-поліцейського, якому начальство так і не дозволило відвідати доньку-студентку в одній з європейських країн. Причому його закордонний паспорт не лежав в сейфі у керівництва, як і досі часто буває у багатьох регіональних силовиків. Простого страху бути звільненим буває досить, щоб відмовитися від поїздки до рідної доньки.
Таких невиїзних тат і мам сьогодні в Росії, за різними оцінками, від чотирьох до шести мільйонів осіб. Комусь, як от співробітникам спецслужб, перетинати кордон (навіть із союзною Білоруссю) дозволено тільки за прямим розпорядженням начальства. Інші в теорії в своїх діях вільні, але бояться прогнівити начальство. Третіх не пускає служба судових приставів, яка днями "випадково" забула виключити зі списку боржників адвоката і опозиціонера Марка Фейгіна (боржникам виїзд за кордон заборонений). І, нарешті, четверті - нечисленні "політичні", на кшталт Олексія Навального, які опинилися під підпискою про невиїзд.
З формальної точки зору, лоялістам треба повернутися і забути про навчання або життя за кордоном, як про страшний сон. Тим більше, що батьківщина постійно ускладнює життя тим, хто ще не повернувся. Наприклад, їм практично неможливо позбутися звання "валютних резидентів". А це означає, що багатьом треба доплачувати податки, проводити грошові операції тільки через російські рахунки, а за рахунки в закордонних банках - звітувати перед податковою. Вони також зобов'язані повідомити владу про наявність посвідки на проживання в іншій країні.
Краш-тест для системи
Якщо ж повернутися, то про всі ці складнощі можна забути. Але повертати десятки, якщо не сотні тисяч родичів чиновників не поспішають. Причина - в сучасному російському двомисленні: правлячий клас, який непогано живе в сьогоденні, в світле майбутнє своєї країни, як і раніше, не вірить. Дітей і гроші він вважає за краще зберігати за кордоном.
І Кремлю поки доводиться з цим рахуватися. Володимир Путін не може просто взяти і заборонити вчитися і жити за кордоном родичам чиновників, не ризикуючи зруйнувати при цьому свою базу підтримки. Тому до думки про закриті кордони правлячий клас доводиться привчати поступово. Зовсім же закрити кордон вдасться тільки тоді, коли вийде переконати найвпливовіших росіян в тому, що "залізна завіса" створюється для їхнього ж захисту. Тоді Кремль всерйоз може заговорити і про виїзні візи.