Коментар: Коли олімпійське золото засліплює…
Почервонівши, як буряк, та засапавшись, Марко Кох змушений був шукати пояснення. Найприкріше те, що він його так і не знайшов. Його запитували, чому саме він, будучи чемпіоном світу в запливі на 200 метрів брасом, добувся фінішу передостаннім? І то в дисципліні, де він завжди був фаворитом? Марко Кох знизує плечима, саме тоді, коли хлорована вода скапує з його носа. "Виклався на повну. Я зробив усе можливе. А вже нічого змінити не міг", - каже він репортерам з дещо дитячою впертістю. За його словами, ніхто в німецькій збірній не тренувався чотири роки поспіль для того, "щоб побити тут байдики". Та цього ніхто й не стверджує. Утім, з досягненнями щось не те.
Фіаско плавців
Коли у 34 запливах в Ріо успішна та оснащена блискучими можливостями для тренування спортивна країна не може вибороти бодай жодної нагороди в плаванні, а найкращий результат наприкінці - скромне шосте місце, то це - фіаско в спорті. Той факт, що в Лондоні справи були нічим не кращі, аж ніяк не прикрашає такий результат. Навпаки, цілком очевидно, що чотири роки промайнули марно. Німеччина неконкурентоспроможна в центральному олімпійському виді спорту. І плаванням справи не обмежуються. Так само і ті, хто представляв Німеччину в слаломі на каное та в велоспорті, теж не спромоглися вибороти жодної медалі. А веслувальникам на каное навіть далеко до намічених самими цілей. На це є свої причини, цілком різні, в залежності від кожного спортсмена та від кожного виду спорту. Однак результат залишається невтішним. У багатьох видах спорту німцям бракує сильних провідних фігур за якими б стояли широкі маси.
Хоч німецькі атлети вибороли на цих Іграх в Ріо вже дев'ять золотих медалей, і, за кількістю здобутих медалей, посідають п'яте місце, "але цим не слід засліплюватися", - як заявив голова Німецької олімпійської спортивної спілки (DOSB) Дірк Шіммельпфенніґ, який відповідає за конкурентні види спорту. Вже зараз він передрікає, що в Ріо німцям не вдасться повторити досягнутий в Лондоні результат у 44 отримані нагороди, тож визначені цілі варто ще раз дещо скорегувати в бік зниження планки. Сам той факт, що дедалі більше націй ніж раніше здобувають медалі, не пояснює сталого занепаду німецького олімпійського спорту.
Низхідна спіраль
Радше причини в самій країні. Для більшості з близько 80 мільйона німців футбол - це спорт взагалі. А решта вже не має значення. За останні роки домінування повсюдного футболу зросло ще більше, як медійно, економічно, так і на суспільному рівні. Тож спонсори активніше роблять ставку на популярну гру, відвертаючись від легкої атлетики, плавання тощо. Адже вони не притягують такої уваги. А як наслідок телеканали теж не в захваті від таких дисциплін, тож ці види спорту менше переглядають і в результаті менше дітей та підлітків прагнуть самі займатися цими дисциплінами. Виходить низхідна спіраль.
Аби її зупинити, потрібне перезавантаження в німецькому олімпійському спорті. Наразі точаться суперечки щодо небездоганного через нерівність сприяння спорту. Як можна знову залучити втрачених спонсорів? Крім того, як сильно має та може німецька держава брати участь у міжнародних змаганнях спортивних систем? DOSB запевняє, що йому відомі ці питання, тож обіцяє структурні реформи після самих Ігор. Проте, який саме вони матимуть вигляд, ніхто не знає, принаймні не каже. Наразі невідомо, скільки грошей знадобиться на підтримку німецького спорту, каже голова DOSB Міхаель Веспер. Тож зараз далеко не найкращий момент для переговорів з грошодавцями. Тож не слід засліплюватися золотом, в Німеччині ситуація з олімпійським спортом - не найкраща.