Зберігаємо спокій й ведемо переговори далі
Вже не вперше представники Туреччини виступають з погрозами на адресу ЄС. Сам президент Ердоган не раз казав, що без негайної візової лібералізації для турецьких громадян він більше не відчуватиме себе зобов’язаним виконувати умови угоди з ЄС щодо біженців. А тепер критика в бік ЄС пролунала з вуст міністра закордонних справ Туреччини Мевлюта Чавушоглу в інтерв'ю виданню Bild. Так Чавушоглу закинув Євросоюзу "ворожість до Туреччини". А згодом пролунало речення, що зачіпає саму угоду щодо біженців: "Або ми застосовуємо одночасно всі договори, аби ж відкидаємо їх усі". Іншими словами: якщо до жовтня не буде лібералізації візового режиму, ми відкриємо мігрантам всі шлюзи для виїзду в ЄС.
Багато-кому в Євросоюзі було непросто сприйняти таке поєднання як угода щодо біженців та скасування візового режиму ще навіть до реакції Ердогана на спробу путчу. А нині, після кожної хвилі "чисток", репресій та натяків Ердогана, що він не перешкоджатиме поверненню до смертної кари, й поготів. Так само й Чавушоглу в своєму інтерв'ю виступив з розумінням таких дій, як повернення до страт. Однак такий крок, якщо сказане справдиться, остаточно поховає переговори про вступ Туреччини до ЄС. Певна річ, про це знають Ердоган та Чавушоглу. Але вони знають і те, що ЄС можна шантажувати питанням біженців, чи принаймні, в Брюсселі думають, що це так.
Насправді лібералізація візового режиму була запланована ще до пакту про біженців. На лихо, згодом її включили до угоди про біженців як додатковий стимул для Анкари виконати свою частину обов'язків. Однак, тут ЄС не надавав Туреччині карт-бланш, натомість перед Анкарою постали чіткі умови. Сьогодні в Брюсселі вважають, що ці умови ще далеко не виконані. Насамперед ЄС критикує Туреччину за застосування антитерористичних законів проти незручних опозиціонерів.
Жодних причин для запобігливості
Тож що ж тоді лишається? Сам ЄС у жодному разі не бажає розривати угоду щодо біженців. Адже досі Туреччина в цілому дотримувалась своєї частини угоди. Так, скажімо, з моменту набуття нею чинності до грецьких островів майже не прибувають біженці. Для ЄС це - значне полегшення.
Та попри всю різку риторику, вкрай неймовірно, що Туреччина серйозно розглядає свої власні погрози. Адже вона вкрай зацікавлена в подальших тісних відносинах. Надто міцною залишається економічна залежність. Крім того, ЄС дещо пом'якшує ту ізоляцію, до якої Ердоган призвів країну. Зрештою Анкара отримує від ЄС чимало грошей, аби забезпечувати біженців, що перебувають на її території, всім необхідним. Все це стоїть на кону.
Водночас чимало європейців вбачають небезпеку і в тому, якщо Анкара виконає умови для візової лібералізації. Адже тоді ЄС слід додержати слова й "діяти". За нинішніх обставин в Туреччині це створювало б можливість для багатьох прибічників опозиції й насамперед курдів використати поїздку в ЄС саме для того, щоб тут попрохати про надання політичного притулку. На Німеччину та інші країни-члени ЄС очікувала б тоді нова хвиля мігрантів. Окремі країн-члени ЄС вже завбачливо вжили певних "запобіжних заходів" і узгодили такий собі "стоп-кран". Тож підстав для паніки та поступливості перед Ердоганом немає.
Водночас ЄС може й сам дещо зробити, щоб стати більш незалежним від Москви. Можливо, що блокування балканського маршруту стало вагомішим фактором, який призвів до такого істотного скорочення чисельності кількості біженців та мігрантів, ніж угода з Туреччиною. Тут теж слід принагідно згадати й запроваджений механізм затримування мігрантів спочатку на грецьких островах. Там вони можуть подати заявку на отримання притулку, але не мають права обирати країну, де воліли б отримати цей притулок.
Хай там як, а врешті-решт саме ЄС має забезпечити свої зовнішні кордони, замість того, щоб звалювати це завдання на плечі інших. Нинішню угоду щодо біженців з Туреччиною можна розглядати лише як перехідне рішення.