Кво вадіс, німецька поп-музико?

У 60-х роках минулого сторіччя все було просто: фанати поп-музики обирали «Beatles», а прихильники року – «Rolling Stones». У наступному десятилітті з'явилися такі напрямки, як панк, пост-панк, диско, нова німецька хвиля, а на початку дев'яностих у моду ввійшли клубна музика, хаус і техно. У якій фазі знаходиться німецька поп-музика нині? І чи є якийсь напрям, здатний об'єднати навколо себе тисячі фанів?

Музика розділилася на величезну кількість субжанрів, які конкурують між собою, констатує музичний журналіст Клаус Вальтер: «У музиці більше немає мейнстріму. Сьогодні можна наповнити своє музичне життя, зосередивши увагу на якомусь дуже конкретному жанрі, наприклад дабстепі чи неофолку. Зрозуміло, що у будь-якому жанрі людина почуває себе більш чи менш комфортно».

Де сьогодні музичні поп-гурти можуть здобути популярність? У Німеччині відбувається багато важливих музичних подій. Почути новинки можна щороку під час поп-фестивалю Popkomm, а також рок-фестивалів Rock am Ring, Southside чи Hurricane. Але всі вони не мають нічого спільного з рухом хіпі чи політичними протестами, як це було наприкінці 60-х років минулого століття.

Протест нині не в моді

Чи існує нині політична або бунтарська музика, яка чинить опір? Сьогодні грати політично забарвлену музику важче, ні це було у 70-і. Війна у В'єтнамі мала свій саундтрек, однак нині пісні-протести більше не в моді. Перша німецька пісня, яка виграла на «Євробаченні» у 1982 році мала яскраво виражений пацифічний настрій і називалася «Ein bisschen Frieden», що в перекладі означає «Трохи миру».

Цю композицію аж ніяк не можна порівняти з наївною піснею про кохання Лєни-Майєр Ландрут, адже зрозуміло, що в переможній пісні «Satellite» немає жодного політичного підтексту. Критик Клаус Вальтер каже, що вихід на музичний ринок такого продукту, як Лєна, дуже явно демонструє вплив засобів масової інформації на слухачів.

Ще одним помітним явищем у німецькій сучасній музиці, що здобув світову популярність, став тінейджерський гурт Tokio Hotel. Експерти довший час узагалі не сприймали всерйоз їхню музику. Але на прикладі цього гурту можна говорити про поширення субкультури «емо». Емоційний хардкор з акцентом на почуття та андрогенний зовнішній вигляд виконавців швидко здобули визнання серед молоді.

Надміру німецька хвиля?

Говорячи про сучасну німецьку музику, не можна не згадати також гурт Rammstein. На думку соліста гурту Slut Крістіана Нойбурґера: «Озираючись назад, можна побачити, що за останні тридцять років у музичній історії Німеччини завжди були гурти, які мали міжнародний успіх: Nena, Kraftwerk, Rammstein… Усі вони дуже німецькі, можна навіть сказати, надміру німецькі».

Час музичних хвиль уже минув. Люди, яких цікавить певна музика, зайняли свої ніші. Але якісну музику нині можна грати не тільки в андеґраунді. Популярність завжди була позитивним чинником, про це мають дбати німецькі медіа, вважає Клаус Вальтер. «Поп-культура – це також культура, хоча і масова. З нею ми стикаємося щоденно, хочемо ми цього чи ні. Аби її проаналізувати і зрозуміти, потрібен час», - зауважує музичний критик.

Автори: Ева Ґутенсон / Ярослава Кобинець
Редактор: Христина Ніколайчук