Карпатський блюз

Американський закордонний паспорт, німецька прописка, слов'янські гени – походження музиканта Янка Ганушевського з'ясувати непросто. Його венами тече українська кров: дідусь митця на хвилі еміграції до США виїхав з України. Янко ж з'явився на світ у Австрії.

Минулого літа митець уперше побував в Україні, досліджувати землю прадідів, та... закохався в українські народні пісні. У Німеччину музикант привіз майже 10-годинні звукозаписи українського фольклору та ідею для радіопроекту. У результаті з’явилася майже годинна передача для німецького радіо Deutschlandfunk під назвою «Карпатський блюз: шукаючи сліди у краю моїх дідів».

Музика двох батьківщин

«Коли поблизу мого батька більше, ніж троє людей, він завжди починає співати. Я думав, це просто його дивна особливість. Та приїхавши у Суховолю, село неподалік Львова, з якого походять мої предки, я зауважив, що по хатах співають чи не усі жителі. Українська ментальність, що тут скажеш», - ділиться спостереженнями Янко Ганушевський. Пісні лунали всюди: на полі, у кнайпах, у домівках і навіть на кладовищі. Це були пісні, які співали йому в дитинстві батьки. У німецькій культурі ця традиція зникла ще 60-70 років тому. Відтак для музиканта український досвід виявився надзвичайно цінним.

«Іванку», «Михайло», «Там, де гори», «Червона рожа» та інші музичні композиції представили німецькому слухачеві «карпатський блюз». Утім, назва проекту є символічною: у ньому йдеться не лише про музику, але й про американсько-українську історію родини та про авторове сприйняття незнайомої йому країни, з якою його пов’язують лише предки. Дідусь Ганушевського, емігрувавши до США, потрапив у, так би мовити, саме серце американського блюзу – на схід країни. Відчуття туги, характерне настрою цього музичного жанру, притаманне й українській музичній традиції та непростій історії. Відтак синтез обох культур і було закладено у назву проекту.

Неочікувано для самого митця зібраного матеріалу виявилося настільки багато, що цього року він створить ще одну програму для Deutschlandfunk. Це й не дивно, каже Ганушевський, адже український фольклор – надзвичайно об’ємний. І непорушний. Навіть сьогодні українці різного віку – від старого до малого – знають і розповідають чимало прислів'їв, приказок і, звісно ж, співають народних пісень. Ганушевський сподівається ще бодай раз повернутися в Україну, аби продовжити збирати народну творчість.

Неочікувані відчуття

Батько Янка Ганушевського виховувався у консерватиній емігрантській спільноті східного узбережжя Америки. Відтак уявлення музиканта про Україну позначилися впливом емігрантської общини – спогади були не завжди позитивними, а інколи й зовсім сумними. А отже, зізнається Ганушевський, «дивними й викривленими». Дідусь був яскравим націоналістом та радикально виступав про того, аби батько одружувався з авcтрійкою – у майбутньому матір’ю Янка. Через подібні сімейні обставини образ України, який склався в уяві музиканта, був дещо негативним.

Та коли Ганушевський ступив на українську землю, стереотипи миттю розвіялися. «Я був вражений. Хоча це був мій перший візит, і я не знав жодного слова українською, почував себе, як удома», - розповідає Ганушевський. «До того ж, українці – справді щирий і дружелюбний народ». Музикант був подивований, що в українському селі кожен має свій будинок, сад, город і навіть худобу. Кожен власним способом забезпечує своє життя усім необхідним. У той час, коли європейці мріють про те, щоб споживати біологічно здорову їжу і вирощувати її самостійно, для більшості українців такі речі є природніми.

Температура настрою

Хоча експедиція тривала недовго, Ганушевсьому вдалося відчути настрій України: «У мене було відчуття, що багато молодих людей стурбовані політичною ситуацією. Звичайно панує критичний дух», - розповідає він. Можливо, саме такий дух спонукає молодих українців займатися самоосвітою і працювати над собою. «Поки Україна породжує таких людей, немає приводу хвилюватися. Для майбутнього країни такий потенціал – найпозитивніший», - стверджує Ганушевський.

Звісно, короткочасні вакації в Україні не намалювали повної  картини. Це був погляд крізь невелике вікно, каже Ганушевський. Однак те, що митець побачив крізь нього, надихнуло його на творчість і нові проекти.

Автор: Христина Бондарєва
Редактор: Христина Ніколайчук