Капо та їхнє "вовче суспільство" у "Бухенвальді"

Війна ще не завершилася, та ті, хто пережив концтабір, зійшлися в одному: кінець боротьби для них настане лише тоді, "коли останній винний постане перед судом народів" - поклялися вони 19 квітня 1945 року, за тиждень після визволення концтабору. Коли американці за чотири тижні до кінця війни на танках досягли околиць Веймару та натрапили там на цілком незвичний концентраційний табір, вони нарахували в ньому близько 21 тисячі в’язнів. Цим табором був "Бухенвальд". Загалом історики назбирали інформацію про 56 тисяч загиблих у концентраційному таборі, через який з 1937 по 1945 пройшли 266 тисяч ув’язнених. Місце жаху розкинулося на 46 гектарах, пізніше розрослося до 190 гектарів, а це за площею - приблизно дорівнює місту Вупперталь, лише обнесене колючим дротом.

Ще 748 чоловіків, жінок та дітей померли вже після звільнення табору американцями. За нацистів в’язнів розстрілювали, вони вмирали під тортурами чи від непосильної праці, або ж одержували "уколи смерті". Утім, "Бухенвальд" - не просто звичайний табір смерті, як-от "Аушвіц-Біркенау".

Це був насамперед трудовий табір для військової промисловості зі специфічною системою наглядачів-ув'язнених. Тож під час щоденної боротьби за виживання ворогами ставали не лише есесівці, а й капо - в’язні з так званими функціональними завданнями, приміром, в адміністрації. Це була диявольська система, вкорінена в табірне суспільство, яка сіяла недовіру, страх та заздрість. Так стиралася межа між жертвою та катом.

Концтабір у якості промислового об’єкта

Концентраційний табір "Бухенвальд" виник у 1937 році. До кінця війни він залишався найбільшим концтабором на території Німеччини. Сюди доправляли євреїв, сінті та ромів, комуністів, а ще так званих "суспільно відчужених". До цієї категорії належали гомосексуали, безпритульні, Свідки Єгови та засуджені. Політичні вороги нацистів одержували у "Бухенвальді" червоний трикутник, злочинців помічали зеленими. Емігрантів можна було впізнати за синіми трикутниками, а гомосексуалів - за рожевими. На відміну від "Аушвіц-Біркенау", "Бухенвальд" з самого початку був трудовим табором. Тут випускали необхідне для війни озброєння. Приміром, чверть усіх кулеметів для сухопутних військ випущено у "Бухенвальді". В одному з багатьох відгалужень табору, в Дорі біля Нордгаузену, близько 60 тисяч ув’язнених рили штольні для виробництва ракет, яке туди перебазували з Пенемюнде на узбережжі Балтійського моря. Тоді там гинув кожен третій. Утім, були й привілейовані ув’язнені.

Капо: рятівник чи мучитель?

Коли американці дійшли у квітні 1945 року до "Бухенвальда", вони були спантеличені. Поряд з всохлими та знесиленими в’язнями в благеньких смугастих робах, їм траплялися і відгодовані та добре вдягнені ув’язнені, які не належали до SS. Це були інші в’язні, капо. Так звані функціональні в’язні. Їм есесівці давали особливі завдання. Приміром, охорона табору, така собі поліція в межах табору. Крім того, їх залучали до роботи в адміністраціях і на складах одягу. За це їм належали привілеї: їх краще годували, вони мали більшу свободу пересування та теплий одяг взимку. Вони мали вплив і також визначали правила гри у повсякденному житті табору. Збудована на капо система була свого роду самоуправлінням.

SS переслідувала завдяки системі капо дві основні мети: з одного боку, це дозволяло берегти власні ресурси та сили у величезному таборі з більш ніж 130 відгалуженнями, з іншого - ієрархія вносила у товариство в’язнів розбрат. Капо могли знищити чиєсь життя у таборі, а могли і врятувати. Вони були силою поряд з SS, і під SS. Вони мали право збільшити удвічі щоденну пайку їжі, а могли і відправити когось на страту. Скажімо, коли йшлося про те, кого етапувати до табору смерті.

Функціональні в’язні в системі "вовчого суспільства"

У лавах капо тон задавали комуністи. Хоча лише два відсотки в’язнів табору були комуністами, серед капо вони переважали. Під час війни кількість ув’язнених у таборі членів Комуністичної партії Німеччини коливалася від 600 до 700. SS не лише толерувала роботу комуністів у таборі, вони ще й стали "для SS національним інструментом з наведення порядку для внутрішньої організації багатонаціонального табірного суспільства", як це описав історик Лутц Нітгаммер. Адже переважна більшість в’язнів були іноземці.

НДР та героїзація груп капо

Коли 11 квітня 1945 року перші американські військові увійшли до "Бухенвальда", в’язні під проводом капо вже взяли табір під свій контроль. Наглядачі з SS втекли до того разом з комендантом Германном Пістером. Очам американців постала дивовижна картина: групи в’язнів марширували на центральній площі, розбиті на підрозділи за походженням, а оркестр з в’язнів грав при цьому "Інтернаціонал". Серед тих, хто належав до функціональних в’язнів та був через це при здоров'ї, панував порядок та дисципліна. Інші животіли, лежачи на землі та безтямно дивлячись поперед себе. "Вовче суспільство" постало перед визволителями з усіма своїми жертвами, злочинцями та посіпаками.

Спочатку розповідали про героїчну групу опору з лав Комуністичної партії Німеччини, яка начебто рятувала в’язнів та навіть успішно організувала і провела повстання. Та згодом таке трактування виявилося легендою капо-комуністів. Соціалістична єдина партії Німеччини (СЄПН) довго підтримувала цю легенду за час існування НДР. В історіографії НДР роль комуністів в Бухенвальді просто-таки героїзували. А ось розкриті згодом архівні дані показали значно іншу картину. Насправді, групи капо гарантували собі виживання завдяки допомозі у винищенні так званих ерзац-в'язнів. Членів власної групи рятували, а замість них на смерть посилали інших. Комуністи брали участь у медичних експериментах в лазареті, тож вони причетні до смерті тих, кого страчували ін’єкцією.