Що розповідає правозахисний звіт Держдепу про Україну

13 березня бюро з питань демократії, прав людини та праці Державного департаменту Сполучених Штатів опублікувало щорічну доповідь, присвячену стану справ у правозахисній сфері по всьому світу. Українська частина документа містить докладний перелік пунктів, з якими Київ має проблеми у сфері захисту прав людини. При цьому окремо згадуються території анексованого Криму та постраждалого внаслідок російської агресії Сходу країни, де відповідальність за порушення покладається на Кремль. Сам звіт чітко обмежений календарними рамками і охоплює лише події та явища 2018 року.

Українські проблеми

Окремий блок порушень прав людини, згаданих у звіті, складають випадки так чи інакше спричинені "спровокованим та підживлюваним Росією" конфліктом на Донбасі. Серед них згадуються загибель цивільних, викрадення, катування тощо. При цьому йдеться не лише про провину проросійських сепаратистів, але й про дії українських військових, спецслужб та правоохоронців.

Втім порушення прав людини можна спостерігати не лише на лінії зіткнення. Ледь не на першому місці згадується ситуація із неналежним ставленням до затриманих та ув'язнених з боку правоохоронців та поганими умовами в тюрмах та слідчих ізоляторах. Звіт закидає Україні цензуру та блокування веб-сайтів, всезагальну корупцію влади та найгірші форми дитячої експлуатації. Більшість цих закидів містилися і у минулорічній версії звіту бюро.

Окремо документ звертає увагу на зростаючу неспроможність української влади притягнути до відповідальності винуватців насильницьких дій проти активістів, журналістів, етнічних меншин а також представників ЛГБТІ. У доповіді згадується напад на Катерину Гандзюк, зокрема нездатність влади з'ясувати імена замовників та інші ознаки недбалості чи небажання розслідувати справу. "Загалом, уряд не спромігся зробити адекватні кроки для переслідування чи покарання більшості офіційних осіб, які скоювали порушення, що призвело до створення атмосфери безкарності", - констатує звіт.

"Окуповані" права

У звіті окремо наголошується на тих порушеннях прав людини, що відбуваються на території України через анексію Криму та російську агресію на Сході країни. Так, "очолювані Росією сили на Донбасі" брали участь у викраденнях людей, катуваннях та незаконних ув'язненнях. У звіті їм також закидається гендерно зумовлене насильство, обмеження свободи самовираження, включно зі свободою слова, зібрань та об'єднань, обмеження руху через лінію зіткнення та безпідставні обмеження в наданні гуманітарної допомоги.

Не меншу увагу приділено і ситуації на анексованому Кримському півострові. Там, згідно з документом, зафіксовані випадки політично мотивованих викрадень, катувань та знущань над ув'язненими з метою отримання зізнань та покарання за опір окупації. Також ідеться про політично зумовлені випадки ув'язнення, проблеми із свободою слова, зібрань та об'єднань, насильство і залякування з боку окупаційної кримської влади щодо кримських татар та українців за мирний опір російській окупації. Усім цим порушенням присвячено окрему "кримську піддоповідь".

При цьому наголошується, що розслідування, присвячені можливим порушенням прав людини у зв'язку із анексією Криму та агресію на Донбасі, залишаються неповними через відсутність урядового контролю на цих територіях та відмову Росії та підконтрольних їй сил досліджувати ці звинувачення.

Питання масштабу

Координатор проектів Харківської правозахисної групи Борис Захаров, що на прохання DW оцінив новий звіт, опублікований Державним департаментом США, вказав на збалансованість та ґрунтовність документа. За словами експерта, помітно, що він базується на дослідженнях багатьох українських та міжнародних правозахисних організацій та до нього потрапила інформація, що справді заслуговує на довіру. Також Захаров звертає увагу на той факт, що звіт перелічує усі найголовніші порушення прав з боку української влади, включно із тими, які в Києві не поспішають визнавати, на кшталт таємних тюрем СБУ.

З іншого боку, впевнений правозахисник, на відміну від багатьох інших досліджень, робота бюро з питань демократії, прав людини та праці Держдепу дає правильне розуміння масштабів порушень на підконтрольних уряду територіях країни та на окупованих її частинах. "Адже в одному випадку йдеться про десятки інцидентів та можливість оскарження, а в іншому - про тисячі й повну відсутність юридичних механізмів захисту. І все це при неспівмірній території та кількості населення", - пояснює важливість цієї різниці Захаров.