Еміграційні настрої

Естонія, Латвія і Литва – три невеликі балтійські республіки, які з кінця 1990-х стрімко розвиваються. Річний приріст до дванадцяти відсотків вже став майже звичним у країнах, які деколи називають «економічними тиграми». Зразковою довгий час вважалася, передусім, найменша з цих країн – Естонія, яку через своє захоплення технікою жартома називали навіть «Е-Стонія». 2011-го року країна першою серед трьох балтійських країн запровадила євро. Проте економічна ситуація у країні важка. Ціни постійно ростуть, а зарплати й пенсії залишаються низькими. Багато естонців через це залишають свою країну, вирушаючи до Скандинавії, Західної Європи та США.

Зарплати не співмірні з цінами

1300 євро «чистими» заробляє Деміс Фолл, працюючи у крамниці автозапчастин у містечку Кейла, до якого їхати півгодини автомобілем на захід від столиці Естонії Таллінна. Для естонських реалій це непогано. Передусім держслужбовці, зокрема вчителі, повинні зводити кінці з кінцями, отримуючи 500 – 600 євро на місяць. Це, між іншим, майже неможливо, адже ціни на оренду квартири та продукти харчування поступово наближаються до західноєвропейського рівня. Саме тому дедалі більше людей хочуть поїхати з Естонії. Серед них і Деміс Фолл, який планує податися до Фінляндії. Серед головних причин – право на фінську пенсію, яке можна отримати, пропрацювавши у країні п’ять років. «У Фінляндії просто все краще: охорона здоров’я, соціальні виплати, умови праці, – переконаний естонець. – До того ж я розмовляю фінською, тому що моя бабуся походить з Карелії, яка зараз є частиною Росії».

Саме до Фінляндії хотіла б податися значна частина естонців, які покидають свою країну через економічні проблеми. 40 тисяч громадян країни вже живе і працює у Гельсінкі, тоді як у Скандинавії загалом, за оцінками фахівців, їх 10 тисяч.

Демографічна криза

Останній естонський перепис населення, проведений навесні, продемонстрував тривожну картину: уперше кількість населення впала нижче позначки 1,3 мільйони людей. Таким чином з початку 1990-х маленька балтійська країна втратила майже 18 відсотків свого населення.

Уряд також усвідомлює наслідки міграції, пояснює Юрґен Лігі у своєму талліннському бюро. Проте естонський міністр фінансів все-таки ставить проблематику в загальноєвропейський та історичний контекст: «Скорочення кількості населення – це реальність. Це основна проблема Європи. Але йдеться не лише про еміграцію. Наші родини мають замало дітей. Сімейною політикою ми намагаємося стимулювати народжуваність».

Міністр також закликає не забувати про пов’язані із запровадженням ринкової економіки радикальні потрясіння, які Естонія пережила у 1990-х роках. Вони своєю чергою теж призвели до еміграції. «В кінцевому рахунку ми мало чим можемо зарадити еміграції і низькій народжуваності», – наголошує урядовець.

Показниками ситий не будеш

Багато його співвітчизників покидають свою батьківщину, проте міністр фінансів Лігі усе ще має багато аргументів на свою користь. Хоча світова фінансова криза не обійшла стороною Естонію, проте завдяки залізній бюджетній дисципліні і політиці економії країна і зараз виглядає прикладом для Європи. Торік економіка зросла на добрих 7,6 відсотки, тоді як державний борг становив усього лише омріяні шість відсотків.

Проте позитивними економічними показниками люди ситі не будуть. Середня зарплата естонців - 800 євро, пенсіонери отримують у середньому 320 євро на місяць.

Поромом світ за очі

Деміс Фолл у будь-якому випадку і далі постить у Facebook, що шукає роботу в Фінляндії. Він уже отримав дві пропозиції, тож найближчим поромом попрямує до Гельсінкі, аби зорієнтуватися на місці. «Про Естонію часто говорять як про IT-плацдарм – Е-Стонія – проте справжнього майбутнього я за цим не бачу, – вважає Фолл. – Важливо те, що ми досягнемо певного добробуту, проте і в цьому я не бачу справжнього розвитку. Тому я думаю, що життя у провінції не буде. Жити можна буде у Таллінні, Тарту, Пярну, Нарві».

Естонець переконує, що покинув би батьківщину назавжди, якби отримав таку можливість. «Мене нічого не тримає в Естонії, абсолютно нічого!» – запевняє чоловік.