Економічний успіх об'єднаної Німеччини

Уявіть собі: впродовж лише одного року 400 тисяч осіб переїхали зі Сходу на Захід Німеччини. Це був 1989 - рік падіння Берлінського муру. Через рік - ще 400 тисяч залишили Схід країни. Справжня втеча з території, тепер уже колишньої НДР - Німецької Демократичної Республіки. Гельмут Коль, що займав тоді посаду канцлера ФРН, опинився під великим тиском.

Не минуло й трьох місяців після падіння Берлінського муру, а він уже оголосив, що з 1 липня 1990-го створять валютний союз: на території НДР введуть в обіг німецьку марку ФРН - додатковий стимул для східних німців не залишати рідні місця. Наслідки цього "подарунка" відчуваються досі.

Незважаючи на застереження економістів, валютна реформа стартувала, і з липня 1990-го всі поточні платежі в НДР - наприклад, зарплати та пенсії - почали виплачувалися в марках ФРН по курсу один до одного. Однак цей курс не відображав реального стану справ в економіці: продуктивність праці в НДР становила всього лише третину від рівня Західної Німеччини. Ціни на товари, втративши державні дотації, почали лізти вгору.

Кінець конкурентоспроможності

Остаточно свою конкурентоспроможність східнонімецькі підприємства втратили після того, як профспілки та роботодавці із Заходу країни в 1991 році почали брати участь у тарифних переговорах, що призвело до стрімкого зростання зарплат на Сході Німеччини. "Зростання оплати праці стало випереджати продуктивність, - зазначає Ґергард Гаймпольд, співробітник Інституту економічних досліджень в Галле (IWH). - Це означає, що підприємства просто не могли собі дозволити стільки платити співробітникам".

Заводи та фабрики почали закриватися: до 2005-го року масова деіндустріалізація призвела до втрати понад мільйона робочих місць, зазначає Гаймпольд. Рівень безробіття на Сході країни в 1997 році становив 17,7 відсотка. Багато людей, часто молоді та добре освічені східні німці, залишали свої домівки і виїжджали на Захід. У 2005 році у східних землях пік безробіття - 18,8 відсотка економічно активного населення не може працевлаштуватися.

З 2006 року у ФРН почалася зворотна тенденція: кількість безробітних стала зменшуватися, і до 2013 року деякі з регіонів, що раніше входили до складу Східної Німеччини, виглядали за цим показником навіть краще, ніж старі федеральні землі. Однак ще більше вражав економічний бум перших п'яти років після падіння Берлінського муру: до середини 90-х років темпи зростання ВВП можна було порівняти з тими, яких ФРН досягла в післявоєнний час, в період економічного дива.

Підйом і стагнація

За оцінками інституту ifo, у період з 1991 до 2013 року обсяг фінансових трансфертів із західних земель у східні склав близько 560 мільярдів євро. "Добре інвестовані кошти", - переконаний Гаймпольд. На сьогодні виробнича промисловість у східній частині країни забезпечена капіталом краще, ніж у західній, інфраструктура у відмінному стані, центри міст виглядають чудово, а університети можуть похвалитися передовим оснащенням.

Однак після перших років економічного буму настала стагнація: в останні 20 років розрив економічних показників Сходу і Заходу країни скорочувався дуже повільно. Сьогодні в землях колишньої Східної Німеччини ВВП на душу населення сягає 67 відсотків від рівня старих федеральних земель. Стовідсотковий рівень Сходу і не потрібен, вважає Клаус-Гайнер Рель з Інституту німецької економіки в Кельні (IW), "однак 67 відсотків є все ж досить низьким показником".

Ключ до успіху: більше інновацій

Чого не вистачає Сходу країни, так це великих підприємств. Усі провідні німецькі концерни розташовані на Заході. Вони загалом не лише більш ефективні, більше експортують і завдяки цьому швидше розвиваються, але й більше інвестують у дослідження, а отже, є більш конкурентоспроможними зі своїми інноваційними продуктами.

Звичайно, східнонімецькі підприємства також можуть дорости до великих концернів, однак для цього потрібен час, переконані експерти. Але саме часу східній частині Німеччини не вистачає - працездатного населення тут стає дедалі менше: у період з 1990 до 2012 року його чисельність скоротилася з 11,2 до 10,2 мільйона осіб. А загальнонімецька проблема старіння населення на Сході країни стоїть ще гостріше через відтік молодих кадрів.

Єдине, що може зупинити подібний демографічний розвиток, - акцент на ефективність процесів та інноваційний підхід, вважає Рель. Непросте завдання для середнього та малого бізнесу. Якщо ж це вдасться, то Німеччина може щиро радіти економічному успіху німецько-німецького об'єднання. Але лише в цьому випадку, не раніше.