Дефіцит доглядальниць

"Для мене вони - герої та героїні", - сказала днями у ході передвиборчих теледебатів німецька канцлерка Анґела Меркель. Питання їй поставили невипадково, адже у Німеччині дедалі загрозливішими стають масштаби нестачі кадрів у сфері догляду за хворими, інвалідами та людьми похилого віку. До кінця цього десятиліття, за прогнозами, нестача вже вимірюватиметься 220-ма тисячами. Федеральний уряд вже зараз намагається вжити заходів, аби виправити це становище, покладаючись на прибуття допомоги з-закордону.

Головні погляди спрямовані на країни півдня Європи - Іспанію, Грецію та Португалію. Це "цільові країни", як вказано у відповіді уряду на офіційний запит, що подали німецькі Ліві. У документі зазначено, що, зважаючи на складну економічну ситуацію на ринках праці цих країн, є чималий потенціал кандидатів та кандидаток. Переговори з цього приводу ведуться також з Боснією-Герцеговиною, Тунісом та Філіппінами. Без перебільшення можна сказати, що профільні відомства перевіряють можливості по всьому світу. За одним з проектів до ФРН з Китаю вже прибули 150 спеціалістів з догляду за людьми похилого віку.

Відтік мізків

Депутат Бундестагу від Лівих Ніема Мовассат стурбований зворотною стороною цього рекрутингу. "Деякі країни, з яких планують залучати санітарів та доглядальниць, і самі вже починають відчувати подібний дефіцит кадрів у галузі", - пояснює він. Мовассат каже, що депутатський запит до уряду з цього приводу він подав за наводкою неурядових організацій, які стурбовані таким розвитком подій.

Особливо його турбує те, що у країнах, що розвиваються, медичний персонал "вишколюють" коштом німецької допомоги, щоби потім ці кадри працювали у Німеччині. Іншими словами, Берлін ніби спонсорує вишкіл кадрів за кордоном для власних потреб. "Як на мене, це нісенітниця", - каже він, вказуючи на те, що з Індонезії та В'єтнаму доглядальниці мають прибувати за посередництва Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ).

У своїй відповіді на запит від Мовассата та його фракції федеральний уряд Німеччини наполягає на тому, що кампанії із набору професійних кадрів за кордоном проведяться ним у суворій відповідності до міжнародного права. Зокрема, дотримано норм Кодексу поведінки щодо міжнародного набору медичного персоналу Всесвітньої організації охорони здоров'я. Він, зокрема, забороняє набір із країн, що самі потерпають від нестачі кадрів.

Такими вважають держави, де на 1000 мешканців припадає в середньому лише 2,29 доглядальниці. Це стосується Індонезії та В'єтнаму. Водночас у Кодексі поведінки йдеться саме про активний набір. За даними ж німецького уряду, активного набору персоналу у цих країнах не велося.

Культурні бар'єри

"Ми свідомо домовлялися лише з тими країнами, де немає дефіциту фахівців з догляду", - наголошує міністр охорони здоров'я Німеччини Даніель Бар. Водночас альтернативи набору кадрів за кордоном він не бачить, хоча час підтискає. "Ми не єдині, хто хоче привабити цей персонал. У разі бездіяльності фахівці поїдуть до Швейцарії, Великобританії чи Скандинавії", - каже він і додає, що уряд намагається мобілізувати й внутрішні ресурси. Та цього, як каже міністр, недостатньо.

В цьому його підтримують і експерти галузі. Тієї ж думки, зокрема, голова Асоціації амбулаторних послуг та стаціонарів Губерт Ресер. "Ще важливішим є вирішення структурних проблем в Німеччині, щоби зробити професію догляду привабливішою", - каже він. Обов'язковими умовами для цього він називає збільшення оплати та покращення умов праці.

Що ж до успіху набору медперсоналу з Азії, то Ресер ставиться до цього скептично через ментально-мовні бар'єри. "Якщо тобі 80 років, то навряд чи ти зможеш добре порозумітися з доглядальницею з Індії, В'єтнаму чи Китаю", - зауважує він.