Де закінчується Європа? – дебати про розширення ЄС тривають

Газета ТЮРІНҐЕР ЛАНДЕСЦАЙТУНҐ пише:

Де закінчується Європа? Це запитання постало не тільки після того, як про свої наміри приєднатися до Європейського союзу заявила Туреччина. Якщо розпочинаються відповідні переговори, то після певного часу вони завершуються наданням країні повноправного членства в ЄС. До складу Європейського союзу, який раніше нараховував п”ятнадцять членів, вже входять 25 країн. Незабаром до нього приєднаються ще й Болгарія, а пізніше можливо й Румунія. Де закінчується Європа? Чіткої відповіді на це запитання вимагає лідер християнських демократів Анґела Меркель, яка критикує початок переговорів з Туреччиною про членство в ЄС. Але й на цьому процес розширення, вірогідно, не завершиться, що засвідчили заяви ”зелених” у Європарламенті: завдяки демократичним виборам Україна та Грузія стали на шлях, який практично неминуче приведе до Європейського союзу, - наголошує газета ТЮРІНҐЕР ЛАНДЕСЦАЙТУНҐ.

Перейдемо до іншої теми. Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ коментує політику США стосовно Ірану:

Під час свого візиту до ЄС президент Буш, вірогідно, дозволив себе переконати, що політика європейців стосовно Тегерану вже не така й погана. Отже, тепер він несподівано надає Європейському союзові шанс довести це на справі. Америка готова допомогти Німеччині, Франції та Великобританії переконати Іран відмовитися від розвитку технології для створення власної атомної бомби. Таким чином у цій справі вперше можна сподіватися на успіх. Але для цього залишається не так вже й багато часу. Адміністрація Буша продемонструвала, що її терпіння вистачить щонайбільше до кінця весни. Це означає, що надія на остаточне подолання кризи залишається дуже незначною, - аналізує газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Газета НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН пише про вражаючу зміну політичного курсу США стосовно Ірану:

Зміна погляду на суперечку навколо іранської атомної програми є першим серйозним доказом того, що Вашингтон більше не має наміру розглядати своїх європейських союзників, як вассалів, а дивиться на них, як на партнерів. Адже європейці та американці й без того переслідують спільну мету: у будь-якому разі слід утримати Іран від створення власної атомної бомби. Ще зарано говорити про подолання кризи. Але нинішні шанси, що саме так воно й станеться є, як ніколи хорошими, - читаємо в газеті НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН.

Газета ВЕЛЬТ натомість не приховує свого скептичного ставлення:

Бомбовий напад за будь-яких умов не може вважатися вдалою відповіддю, і адміністрація Буша знає про це. Підкуп теж не принесе кращих результатів, хоча саме на це й спрямована ініціатива ЄС: режиму, який порушив міжнародні домовленості, пропонується винагорода за те, що він у майбутньому дотримуватиметься визнаних правил гри. Перспектива того, що жити доведеться з ядерним Іраном, є вкрай неприємною. Можливо, вже навіть запізно щось робити. Але чому тоді так складно принаймні підняти дипломатичну ціну? – запитує газета ВЕЛЬТ.

Ще один коментар на цю тему. Газета ГАНДЕЛЬСБЛАТТ зазначає:

Американці намагаються принаймні в політиці стосовно Ірану знайти спільний знаменник з європейцями. Але не варто відразу ейфорично оцінювати цю спробу, як перший успіх брюссельського саміту, хоча після нього й наголошувалося на гармонійному розвитку трансатлантичних відносин. Прагматики в американській адміністрації, вірогідно, розпізнали, що принаймні сьогодні мало чого можна домогтися від Ірану погрозами застосувати силу, - вважає ГАНДЕЛЬСБЛАТТ.

Про ситуацію в Іраку пише газета РЕЙТЛІНҐЕР ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР:

Терористичний напад у шиїтському місті Хілла став найкривавішим після виборів. Мета теракту – перешкодити Багдаду сформувати власну поліцію та створити національну систему безпеки. Чим довше в країні пануватиме терор, тим більший шанс мають терористи досягти своєї первісної мети, а саме – вивводу американських та британських військ ще до створення стабільного уряду, який міг би сам себе ефективно захищати, - зауважує газета РЕЙТЛІНҐЕР ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.

Газета НОЙЕ ПРЕССЕ наголошує:

Чим більше в Іраку здійснюється терактів, і чим жорстокішими вони є, тим складніше уникнути виникнення в країні громадянської війни. Цього можна досягти лише в тому разі, якщо співпрацюватимуть політичні партії шиїтів та курдів і якщо їм вдаться залучити до цієї співпраці сунітів. Це дуже складне завдання: воно вимагає поступок від усіх груп населення, чиї економічні та політичні амбіції часто небезпечно суперечать одна одній, - пише газета НОЙЕ ПРЕССЕ.

Oгляд німецької преси підготував Володимир Медяний