Гірничовидобувна галузь

Доба видобутку вугілля в Німеччині наближається до свого завершення. Волею політиків 2018-го року має бути закрита остання вугільна шахта. Однак «прощання» з вуглевидобувною промисловістю відбулося навіть швидше, ніж очікувалося, каже Пауль Райнлендер, голова об'єднання гірничовидобувного машинобудування.

Криза вуглевидобування в Німеччині загрожує існуванню понад 130 підприємств, які постачають обладнання для галузі. Ідеться про 20 тисяч робочих місць. Ця сфера вже давно потерпає від разючих скорочень. «Негаразди почалися наприкінці 80-х років, - згадує Пауль Райнлендер. - І продовжувалися до середини 90-х. Тоді було досягнуто дна». Пауль Райнлендер керує машинобудівною фабрикою Eickhoff у Бохумі, яка вважається одним з провідних виробників техніки для гірничовидобувної промислолвості. Його компанія дуже добре відчула на собі наслідки кризи. Упродовж років доводилося скорочувати робочі смісця. З 1800 працівників у Бохумі залишилося тільки 600.

Компанія провела реструктуризацію, і тепер у Німеччині в неї 1300 працівників. З огляду на структурні зміни, зауважує Райнлендер, довелося переорієнтуватися на нові перспективи. «Якщо раніше ми виготовляли майже винятково гірничовидобувну техніку, то нині в нас широкий асортимент продукції для п'ятьох різних сегментів». Сюди належить як обладнання для вітряних електростанцій, так і ливарна продукція, а також коксувальні установки та рейковий транспорт, котрий виготовляє дочірнє підприємство.

Хто не встиг, той...

Деякі підприємства, як каже Пауль Райнлендер, вчасно не помітили ознак структурних змін, залишившись ні з чим. Але більшість змогли пережити кризу й досі відіграють важливу роль на міжнародному ринку. Адже тоді, коли видобуток вугілля в Німеччині не має жодного майбутнього, ця галузь продовжує успішно розвиватися в деяких інших куточках земної кулі. Особливо це стосується сфери виробництва електроенергії. Насамперед попитом користуються сучасні технології. Саме це і можуть пропонувати німецькі виробники.

Зараз галузі ведеться навіть краще, ніж раніше. Оборот в середині країни, за підсумками минулого року, якщо порівнювати з 2010 роком, упав на майже 9 відсотків, до близько 400 мільйонів євро. Натомість показник експорту збільшився на 32 відсотки до 4,4 мільярда євро. Пауль Райнлендер очікує для цього року загалний показник обороту на рівні п'яти мільярдів євро. Починаючи від 2009 року, частка експорту зросла від 85 до 91 відсотку. Головним замовником залишаються Китай, Росія та видобувні компанії в Австралії, країнах Південної Америки та Південної Африки.

Кому потрібне це обладнання?

Гірничовидобувна криза в Німеччині навчила підприємців завчасно звертати свій погляд і за межі власної країни, аби переорієнтовуватися на нові ринки збуту. Сильний бік німецьких виробників - постачати клієнтам якісне обладнання з урахуванням їхніх особливостей і побажань. Пауль Райнлендер наводить приклади: «В Австралії ідеться про автоматизацію. У Росії потрібні особливо стійкі машини, здатні працювати без простою. Китайцям же важлива продуктивність техніки».

Звісно, виробники техніки для гірничовидобувної галузі хотіли б і надалі мати шахти в Німеччині, щоб тестувати свої нові розробки. Йдеться не лише про значні кошти, пов'язані з перенесенням відділень з розвитку нових технологій за кордон. Компанії хочуть зберігати свої офіси в Німеччині, адже саме тут у них є висококваліфікована робоча сила.

Тим часом виробники розраховують на збільшення обороту на німецькому внутрішньому ринку майже на чотири відсотки. Зрештою, гірничовидобувна галузь і надалі потребує заміни обладнання.

Гірничовидобувні підприємства в Німеччині працюватимуть і після 2018 року, навіть тоді, коли вже ніхто не видобуватиме вугілля. З огляду на зростання вартості сировини вигідно видобувати й інші корисні копалини. Так, наприклад, знову відкрито шахту з видобутку сульфату барію, на стадії планування перебуває проект зі створення потужного підприємства з видобутку міді.