Німеччина має знати більше про Голокост в Україні

Це - населені пункти, у яких відбулися жахіття і про які багато хто у Німеччині ще ніколи не чув. Ці населені пункти носять назву Самгородок, Любар або Плисків. У кожному з них у період німецької окупації під час Другої світової війни солдатами Вермахту, СС або поліцаями було вбито понад 500 євреїв. Тоді в Україні відбувалися масові розстріли людей. "Голокост від куль заслуговує у нашій пам'яті не меншого значення, ніж Голокост у газових камерах "Освенціма". Але поки що цього немає", - каже Уве Ноймеркер (Uwe Neumärker), директор фонду "Меморіал убитим євреям Європи".

"Голокост від куль"

Федеральний уряд ФРН має намір приділяти більше уваги "Голокосту від куль". Міністр закордонних справ країни Гайко Маас (Heiko Maas) у середу, 28 серпня, відкрив у Берліні виставку "Берегти пам'ять" та нагадав про вбитих євреїв, ромів, військовополонених та психічно хворих людей. "Попри немислимі масштаби цих злочинів, цій частині Голокосту і до сьогодні, на нашу думку, приділяється занадто мало уваги", - заявив Маас.

На цій виставці представлена інформація про українські населені пункти, про масові розстріли, у яких протягом десятиліть ніхто не згадував. Тепер же один за одним у цих місцях відкриваються меморіали та пам'ятники - місця пам'яті та "символи нашої відповідальності та скоєного нами", як їх характеризує Уве Ноймеркер. Його фонд опікується встановленням таких пам'ятників у співпраці з українськими партнерами.

Квіти чи морква на братській могилі

Анна Войтенко фотографує роботу над черговим таким пам'ятником. На очах української фотографині ландшафти перетворюються на пам'ятники. "Іноді виглядає все так гарно, уквітчані поля та луги. А потім дізнаєшся, що на цьому місці відбулося", - розповідає жінка. За її словами, розмови з родичами жертв часто проходять дуже важко. "Іноді наприкінці таких розмов усі плачуть", - розповідає DW Анна Войтенко.

Вона пригадує, як одного разу разом з українським євреєм стояла на пагорбі, який був порослий травою. І потім вони обидва побачили, що під цим пагорбом лежать кістки вбитих людей. "Це міг бути також і я", - промовив тоді її супутник. Тому Войтенко вважає важливим, що зараз створюються пам'ятні місця: "Інакше люди б жили на могилах, не знаючи, що там сталося, і садили б там моркву".

Такі пам'ятники та виставку у Берліні український посол у ФРН Андрій Мельник називає проектом, який "український народ цілковито підтримує". "Кожен третій єврей, який був знищений "третім рейхом", проживав на території сучасної України", - каже Мельник. І оскільки про це у Німеччині мало хто знає, то це, на його думку, треба змінити.

Школярам слід розповідати про Голокост в Україні

Український посол розповідає про власного сина, який вчився в одній з німецьких гімназій, проте під час навчання, до власного розчарування, нічого не дізнався про українських жертв в нацистську добу. Мельник також виступає за створення у самій Німеччині меморіалу пам'яті про вбитих українців - про створення такого ж меморіалу пам'яті про вбитих поляків нині триває дискусія. Також Мельник закликав змінити навчальні плани у Німеччині та додати до них інформацію про скоєне нацистами в Україні під час війни.

Перший крок німецьке МЗС вже зробило, підтримавши проєкт "Берегти пам'ять", відкриття меморіалів в Україні, освітні програми та дослідження історії на загальну суму близько двох мільйонів євро. Гайко Маас вважає зараз як ніколи важливою пам'ять про німецьку історію - у час, коли антисемітизм та правопопулісти набирають ваги. Виставка, яку спочатку представили у МЗС ФРН, надалі працюватиме і в інших місцях - щоб якомога більше людей дізналися про Голокост в Україні.