На виборчій дільниці

Потік людей здається нескінченним. Чоловіки й жінки, пенсіонери, пари з дітьми, чоловіки в дорогих костюмах і бабусі в хустинках – усі вони в цей похмурий і дощовий, але теплий ранок неділі, 28 жовтня, як мурахи до мурашника, ідуть з різних боків до школи № 288 у Святошинському районі Києва. Так проходять парламентські вибори на західній околиці української столиці, у спальному районі з його лісом багатоповерхівок.   

Відразу на вході виборців зустрічає імпровізований буфет, як це було в радянські часи. Пиріжки з м’ясом по три гривні, з капустою – по дві. Стільки ж коштують цукерки «Нірвана» за штуку. Це дуже дешево, жінки-продавщиці ледь встигають загортати пиріжки в пакетики.

Обіцянки дрібним шрифтом

У коридорі, що веде до виборчої дільниці, висять програми двох десятків партій та 17 кандидатів у мажоритарному окрузі. Парламентські вибори вперше від 2002 року проходять в Україні за змішаною системою, коли половину з 450 депутатів Верховної Ради обирають за партійними списками, а другу половину – у мажоритарних округах.

Серед кандидадтів-мажоритарників – багато відомих політиків і чинних депутатів, причому – з кола «помаранчевих», тобто нині опозиційних. Це і колишній журналіст Володимир Ар’єв, що представляє «Об’єднану опозицію», створену навколо партії Юлії Тимошенко «Батьківщина», і Валерій Асадчев, який за часів президента Віктора Ющенка очолював Полтавську обласну адміністрацію, і Олександр Третьяков, колишній помічник Ющенка. Урядова Партія регіонів представлена депутатом Олегом Калашниковим, який у своїй програмі написав, що «основа розвитку держави – чітко функціонуюча вертикаль виконавчої влади». 

Виборцям, які зупинялися почитати програми кандидатів, можна поспівчувати. Тексти на аркушах формату А3 надруковані дрібним синім шрифтом, який важко читати. Партійну приналежність треба шукати під мікроскопом. Тексти програм написані складно, обіцянки – загальні, на кшталт «Моя мета – збудувати в Україні заможне, демократичне й правове суспільство», або «Я вірю, що діти – наше майбутнє». Хтось просто обіцяє зробити Святошинський район Києва «безпечним, комфортним, чистим і престижним», не пояснюючи, як він це робитиме.

Спостереження за спостерігачами

У приміщенні для голосування тихо і спокійно. Люди приходять, отримують бюлетені, заповнюють їх у кабінках та кидають у прозорі урни. Написи на стінах попереджають, що ведеться відеоспостереження. На стіні в протилежному від урн кінці кімнати висить відеокамера – це новинка нинішніх виборів. Такі камери встановлені на всіх з понад 32 тисяч дільниць. Схоже, що камера більше фіксує не процедуру голосування, а роботу десятка спостерігачів, яких посадили прямо під нею. Але спостерігачі не скаржаться. Ті з них, хто погодився говорити з пресою,  кажуть, що порушень немає, голосування іде «нормально». Спостерігачів багато, вони кажуть, що не очікують фальсифікацій.

Задоволений і голова комісії, невисокий чоловік у зеленому піджаку. Він каже, що явка зранку висока. Він не виключив, що вона буде більша, ніж на попередніх виборах. Станом на 11 годину ранку проголосувало близько 340 виборів – це шоста частина від загальної кількості у списку дільниці.

Опозиція переможе?

Голова комісії був у доброму гуморі й виявися захисником преси. Коли один кремезного вигляду молодий чоловік намагався заборонити кореспонденту Deutsche Welle фотографувати, голова комісії сказав, що це можна робити, якщо спостерігачі не проти. Вони не були проти.

Серед близько десятка учасників нерепрезентативного опитування, які погодилися спілкуватися з пресою, більшість голосували за опозицію. «За будь-кого, але не за чинну владу», - сказала одна добре втягнута жінка років 55. Схожий на директора літній чоловік і його дружина сказали, що голосували за «Свободу», пояснивши це тим, що «в них є національна ідея». Одна жінка сказала, що голосувала за опозицію Тимошенко, яка має «вигнати цю банду», як вона назвала партію президента Януковича. Лише один молодий хлопець сказав, що голосував за Партію регіонів. На питання, чому, він насупив брови і, затягнувшись цигаркою, пішов геть.